Закон Бойля — Маріотта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анімація ізотермічного процесу.

Зако́н Бо́йля — Маріо́тта — один з основних газових законів. Бойль у 1662 році у результаті численних експериментальних досліджень стисливості повітря, які були виконані їм при постійній температурі повітря, прийшов до такого висновку:

Тиски і об'єми знаходяться в зворотному відношенні:

або:

До того ж висновку, незалежно від Бойля, прийшов Маріотт у 1676 році. Згодом з'ясувалося, що жоден реальний газ не підкоряється у точності законам газового стану, проте, газові закони були збережені як закони гіпотетичних, реально не існуючих, ідеальних газів.

Найчастіше у підручниках з фізики прийнято таке формулювання закону Бойля — Маріотта:[1]

При постійній температурі і масі газу добуток тиску газа на його об’єм постійний.

У математичній формі це твердження записується у вигляді формули:

або

де

— тиск газу; — об'єм газу, а — постійна в обумовлених умовах величина. У загальному випадку значення обумовлюються хімічною природою, масою і температурою газу. Закон Бойля-Маріотта, як закон фізичного стану ідеальних газів, може бути також формульован таким чином: [2].

Добуток абсолютного тиску і об'єму постійної маси ідеального газу при незмінній температурі зберігає незмінну величину або, що те ж, добуток абсолютного тиску і об'єму постійної маси ідеального газу залежить тільки від температури і хімічної природи газу:

або


У цьому формулюванні, приведеному в книзі з термодинаміки, є важливе уточнення (необхідне, зокрема, для вирішення практичних задач) — під тиском мається на увазі абсолютний тиск.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]