Закон Бойля — Маріотта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анімація ізотермічного процесу.

Зако́н Бо́йля — Маріо́тта — один з основних газових законів. Роберт Бойль 1662 року в результаті численних експериментальних досліджень стисливості повітря, які були виконані ним за постійної температури повітря, дійшов до такого висновку:

Тиски і об'єми перебувають у зворотному відношенні:

або:

До того ж висновку, незалежно від Бойля, дійшов Едм Маріотт[en] 1676 року. Згодом з'ясувалося, що реальні гази підпорядковуються законам газового стану не зовсім точно, однак, газові закони були збережені як закони гіпотетичних, реально не існуючих, ідеальних газів. Піздніше закон Бойля- Маріотта був теоретично виведений з позицій молекулярно- кінетичної теоріі.

Найчастіше в підручниках із фізики прийнято таке формулювання закону Бойля — Маріотта:[1].

При постійній температурі й масі газу добуток тиску газа на його об’єм постійний.

У математичній формі це твердження записується у вигляді формули:

або

де

— тиск газу; — об'єм газу, а — постійна в обумовлених умовах величина. У загальному випадку значення обумовлюються хімічною природою, масою й температурою газу. Закон Бойля—Маріотта, як закон фізичного стану ідеальних газів, може бути також сформульовано таким чином: [2].

Добуток абсолютного тиску й об'єму постійної маси ідеального газу при незмінній температурі зберігає незмінну величину або, що те ж, добуток абсолютного тиску й об'єму постійної маси ідеального газу залежить тільки від температури й хімічної природи газу:

або


У цьому формулюванні, наведеному в книзі з термодинаміки, є важливе уточнення (необхідне, зокрема, для вирішення практичних задач) — під тиском мається на увазі абсолютний тиск.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Белоконь, Н. И. Термодинамика. — М. : Госэнергоиздат, 1954. — 417 с.
  • Сивухин Д. В. Общий курс физики. — 5-е изд. — М. : Физматлит, 2005. — Т.  II. — 544 с. — ISBN 5-9221-0601-5.