Роберт Бойль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роберт Бойль
Robert Boyle 0001.jpg
Роберт Бойль
Народився 25 січня 1627(1627-01-25)
Лісмор Касл Ірландія
Помер 30 грудня 1691(1691-12-30) (64 роки)
Лондон, Англія
Відомий завдяки: вивчення властивостей газів, концепція хімічного елемента

Ро́берт Бойль (*25 січня 1627(16270125) — †30 грудня 1691) — англійський хімік, фізик і філософ, один із засновників Лондонського королівського товариства.

Поклав початок новому напрямові у хімії, в основі якого була вимога вивчення складу речовин експериментальним методом. Уперше запровадив наукове поняття про хімічний елемент. Бойль — один із засновників якісного хімічного аналізу. У галузі фізики Бойль відкрив закон про залежність об'єму газу від тиску (закон Бойля – Маріотта, 1662 р.), довів неможливість життя й горіння в пустоті, досліджував теплові, електричні й акустичні явища. Бувши в галузі фізики й хімії в основному матеріалістом, у філософії Бойль намагався примирити науку з релігією.

Plaque at the site of Boyle and Hooke's experiments in Oxford. See also The Boyle-Hooke plaque.
Title page of The Sceptical Chymist (1661).
Boyle's self-flowing flask, a perpetual motion machine, appears to fill itself through siphon action («hydrostatic perpetual motion»).[1] This is not possible in reality; a siphon requires its «output» to be lower than the «input».

На честь вченого названо астероїд 11967 Бойль.

Біографія[ред.ред. код]

Початкове виховання і навчання одержав вдома і в колегії в Ітон, а на дванадцятому році життя був відправлений батьком до Женеви, де вчився декілька років під керівництвом одного француза, а пізніше завершив своє навчання мандруванням Італією і Францією.

Повернувшись до Ірландії, Бойль після смерті батька одержав значний спадок і поселився у своєму помістті Сталльбріджі, займаючись спочатку переважно філософією і релігією. В 1654 р. переселився до Оксфорда, де став більш надавати перевагу заняттям фізикою і хімією, одержав степінь почесного доктора фізики Оксфордського університету (1665), і брав участь в заснуванні Товариства наук, яке пізніше в 1668 році перемістилося до Лондона, а пізніше під назвою Лондонського королівського товариства одержало велику славу. Роберт не був одружений. З посад, які йому доводилося обіймати, одна з найважливіших була виконувати обов'язки президента Лондонського королівського товариства і багато років був одним з директорів Ост-Індської компанії. Весь свій спадок і всі свої сили він витрачав на вивчення природи і на поширення релігійних християнських понять. Похований в Лондоні у Вестмінстерському абатстві.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Вивчаючи природу, він був послідовником Бекона Веруламського, противником схоластичної філософії і надавав перевагу дослідам перед умозаключеннями; іноді цей напрямок заважав йому робити узагальнення смислу зауважених ним явищ. Важливий фізичний закон стискання газів, який носить тепер його ім'я (закон Бойля — Маріотта), залишився б, можливо, непоміченим Бойлем, якщо б не першепочаткове зауваження його учня Річарда Таунлі на правильності стаскання газів із збільшенням тиску в дослідах Бойля.

В Бойлі втілювалася реакція попереднього схоластичного напрямку, так довго панувавша в науці і слугувала гальмом в дослідденні природи: всі його експериментальні роботи і твори показують на вид могутнє значення досліда у фізиці і хімії. Крім відкриття закону стиску газів, а вламне залежності пружності газу від зайнятого ним об'ємомо, Бойль показав, що тепла вода закипає при розрідженні оточуючого її повітря, але не узагальнив значення цього важливого досліду, тобто не показав, що температура кипіння води взагальному залежить від тиску повітря і пару води на її поверхні.

Він довів, що явище капілярності, а власне підняття рідини у вузьких трубках, відбувається і в розрідженному просторі, чим заперечив існування тоді думка, що в цьому явищі бере участь атмосферний тиск. Дослід йому довів також, що сифон не може в розрідженному повітрі служити для переливання рідин, що дим, як і всяке інше тіло, падає, отже на нього діє сила тяжіння, що тертя тіл і гашення вапна виділяють теплоту і в розрідженному повітряному просторі.

Ці і багато інших дослідів Бойль проводив за допомогою повітряного насоса, який був винайдений Отто фон Геріке і одержав різні удосконалення в руках Бойля. Після появи праць Геріке, в яких описані його досліди над електрикою і магнетизмом, Бойль занявся відтворенням цих дослідів і вніс до них, як завжди, дещо нове; однак він іноді помилявся, як, наприклад, в томк аипадку, коли допускав, що залізо відпадає від магніту під ковпаком повітряного насоса внаслідок розрідженного повітря.

Бойль проводив і оптичні дослідження та зробив висновок, що коліри не складають власне приналежності речовини, а походять від деяких змін, що створюються світлом на поверхні тіл, внаслідок чого вони по різному діють на зір; взагалі він вважав, що всі кольори суть видозміни білого. Необхідно було б довго перераховувати всі досліди Бойля, з яких встановлюються ті чи інші нові факт; але згадаємо про величезну силу розширення, яка виникає при замерзанні води, він довів, заморозивши воду, наповнивши нею залізну трубу; при утворенні льоду залізна труба була розірвана з одного кінця. Бойль переконався, що лід випаровується навіть при низьких температурах, що солі у змішуванні з льодом або снігом створюють охолодження і при цьому перетворюються в рідину - важливе зауваження.

В одному розділі фізики Бойль був не тільки експериментатором, але і теоретиком — власне він детально розвинув свої погляди на будову речовини в деяких наукових працях: «The Sceptical Chymist» (1661 і 1669); «The origin of forms and qualities according to the corpuscular Philosophy» (1666 і 1667); «Physiological Essays and other Tracts» (1661), друге видавництво в 1669 з додатком «A Discourse about the absolute rest of bodies».

Бойль приймає, подібно до своїх попередників, існування в природі абсолютно пустого простору, в якому знаходяться матеріальні частинки певної величини і форми; атоми рідини знаходяться в постійному русі, а твердих тіл — в спокої, проміжки ж між частинками заповнені певною дуже тонкою речовиною. Для пояснення щеплень твердих тіл він помилково приймає тиск на них повітря — загальнопоширена тоді думка.

Фізичні і хімічні зміни речовини Бойль пояснював з'єднанням і роз'єднанням атомів, заперечував існування чотирьох елементів (Арістотель) або трьох алхімічних і висловлював проникливу здогад, що справжні елементи будуть знайдені при послідовному розкладанні тіл. Остання частина його теоретичних поглядів отримала підтвердження в новітній хімії; що ж стосується його експериментальних робіт з хімії, то хоча він і показав, що повітря змінюється від горіння в ньому тіл, і що деякі метали збільшуються у вазі при нагріванні, і що під дією оцту на крейду або соляної кислоти на залізо виходять гази, але не зробив зі своїх робіт ніяких теоретичних висновків. Слід повторити, що його час був епохою протесту проти схоластики, явища природи були вельми мало відомі і тому досліди Бойля, описані ним з надзвичайною точністю і докладністю, мали велику важливість, навіть будучи не завжди вірно витлумачені та узагальнені. Головною його заслугою залишається все-таки формулювання закону щодо пружності і відповідного об'єму повітря.

Релігійна діяльність[ред.ред. код]

Яскравою стороною життя Бойля була релігійна і місіонерська діяльність. В юності пылкое уява захоплювала його в бік крайніх ідей. Знаходячись під впливом сильних уявлень, він виражався наступним чином про свій настрій: «Демон скористався моєю меланхолією, наповнив душу жахом і внушив вагання в основних істинах релігії. В такому стані він додумався до самогубства, від якого його стримала тільки думка, він його душа попадає в пекло. Він вирішив розсіяти свої вагання читанням Біблії в оригіналі і тому занявся вивченням еврейської і грецької мов. Згодом його переконаність у християнській вірі висловилася установою духовних місій в Індії, перекладом і друкуванням Біблії на ірландській і гельській говірками. За заповітом (1661) Бойль залишив капітал для фінансування щорічних читань про Бога і релігії, знаменитих «Лекцій Бойля», перша з яких відбулася у 1692 році. Метою лекцій Бойль визначив захист християнської релігії від «сумнозвісних невірних, а саме атеїстів, деїстів, язичників, іудеїв і мусульман».

Це було пізніше причиною появи богословських трактатів Клерка, Бентлея, Дергема та ін. Сам Бойль написав про узгодження розуму з релігією, про натураліст-християнина і т. д. «Лекції Бойля» продовжувалися регулярно аж до 1905 року. З 2004 року їх поновили у Лондоні, в церкві St. Mary Le Bow. Вони відбуваються щорічно, в лютому.

Виноски

  1. Arthur W. J. G. Ord-Hume (2006). Perpetual Motion: The History of an Obsession. Adventures Unlimited Press. ISBN 1931882517. 

Джерела[ред.ред. код]



Ейнштейн Це незавершена стаття про фізика.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Антуан Лоран Лавуазьє Це незавершена стаття про хіміка.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Ісаак Ньютон Це незавершена стаття про британського науковця.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.