Закон Стокса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рівновага кульки у вертикальному потоці рідини й полі тяжіння. Сила тяжіння  F_g зрівноважена силою Стокса  F_d , яка діє на кульку з боку потоку.

Закон Стокса (рос. закон Стокса; англ. Stokes law; нім. Stockessches Gesetz n) – твердження, що сила опору F, яку зустрічає тверда кулька радіусом R при повільному рівномірному поступальному русі із швидкістю  v \, у необмеженому в’язкому середовищі з динамічним коефіцієнтом в’язкості  \eta \, (або в ламінарному потоці рідини), дорівнює

 F = 6 \pi R \eta v \, .
  • FD є сила тертя, що діє на межі розділу рідини і частинок (в N ),
  • μє показником динамічної в'язкості (N с / м 2 )
  • R радіус сферичної об'єкт (в м), а
  • vs' є швидкість осадження частинок (в м / с).

Ця формула відома як «шість піруетів».

Якщо частинки падають у в'язку рідину, і сила тертя в поєднанні з виштовхувальної силою дорівнюють сили тяжіння. У результаті швидкість осадження визначається за формулою:

v_s = \frac{2}{9}\frac{\left(\rho_p - \rho_f\right)}{\mu} g\, R^2

де:

Література[ред.ред. код]