Закон розбавлення Оствальда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельм Оствальд

Зако́н розведення О́ствальда — співвідношення, що виражає залежність еквівалентної електропровідності розведеного розчину бінарного слабкого електроліту від концентрації розчину.

Якщо ступінь дисоціації нескінченно мала (слабкі електроліти), то записують

де К — константа дисоціації електроліту, с — концентрація, λ і λ — значення еквівалентної електропровідності відповідно при концентрації c і при нескінченному розведенні. Це співвідношення є наслідком закону діючих мас і рівності

де α — ступінь дисоціації.

Закон розведення був виведений Вільгельмом Оствальдом у 1888 році і ним же підтверджений дослідним шляхом. Експериментальне встановлення правильності закону розведення Оствальда мало велике значення для обґрунтування теорії електролітичної дисоціації.

Джерела

[ред. | ред. код]