Закон розбавлення Оствальда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Зако́н розба́влення О́ствальда — співвідношення, що виражає залежність еквівалентної електропровідності розведеного розчину бінарного слабкого електроліту від концентрації розчину.

 \mathrm {K = \frac{c \lambda^2}{\lambda_\mathcal{1} (\lambda_\mathcal{1} - \lambda)}}

Де К — константа дисоціації електроліту, с — концентрація, λ і λ∞ — значення еквівалентної електропровідності відповідно при концентрації c і при нескінченному розведенні. Це співвідношення є наслідком закону діючих мас і рівності

 \mathrm {\frac{\lambda}{\lambda_\mathcal{1}} = \alpha,}

де α — ступінь дисоціації.

Закон розбавлення Оствальда виведений В. Оствальдом у 1888 і ним же підтверджений дослідним шляхом. Експериментальне встановлення правильності закону розведення Оствальда мало велике значення для обгрунтування теорії електролітичної дисоціації.