Координати: 47°45′57″ пн. ш. 12°19′20″ сх. д. / 47.765722222222° пн. ш. 12.322122222222° сх. д. / 47.765722222222; 12.322122222222

Замок Гоен-Ашау

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Замок Хоенашау)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Замок Гоен-Ашау

47°45′57″ пн. ш. 12°19′20″ сх. д. / 47.765722222222° пн. ш. 12.322122222222° сх. д. / 47.765722222222; 12.322122222222
Типзамок[1] і палац
Статус спадщинипам'ятка архітектури Баваріїd
Країна Німеччина
РозташуванняАшау-ім-Кімгау
Баварія[1]
ВласникНімеччина
Замок Гоен-Ашау. Карта розташування: Німеччина
Замок Гоен-Ашау
Замок Гоен-Ашау (Німеччина)
Мапа

CMNS: Замок Гоен-Ашау у Вікісховищі

Замок Гоен-Ашау (нім. Schloss Hohenaschau) — замок, розташований на пагорбі в місті Ашау-ім-Кімґау, на баварському кордоні з Тіролем. Один з найбільших замків у Баварії.

Історичний огляд

[ред. | ред. код]
Внутрішнє подвір'я
Замок Гоен-Ашау
Одна з готичних кімнат

З 891 року територією навколо замку володіло архієпископство Зальцбурга. До 1158 року землі передано графам Фалькенштейн-Нойбурга.

Замок зведений близько 1165 року братами Конрадом та Арнольдом фон Гірнсбергами. Близько 1170 року про Замок Ашау (нім. Castro Aschawe) згадується у середньовічному Кодексі Фалькенштейненсіса.

У 1327 році у володіння вступив Ашауер, який через фінансові труднощі втратив його. У 13281374 замок належав Маунтнеру фон Бургхаузену, але вже 1374 року майно перейшло до барона Конрада фон Фрейберга.

Під владою багатих і могутніх баронів Фрейберг, що володіли замком до 1606 року, відзначається процвітання Гоен-Ашау. У 1540 році Панкрац фон Фрейберг, який розширив свої володіння, капітально перебудував замок в ренесансному стилі. Однак, оскільки він навернувся у протестантизм, баварський герцог Альбрехт V ув'язнив його. У 1565 році Панкрац помер, а у 1606 році помер його син Вільгельм без спадкоємця чоловічої статі.

Близько 1608 року новим власником замку став барон Йоганн Крістоф фон Прейсінг внаслідок шлюбу з Беніґною фон Фрейберг. У 16721686 роках за графа Макса ІІ фон Прейсінга замок зазнав значних змін. У стилі бароко був оформлений зал в південному крилі замку. Зведена барочна каплиця. У цей період тут працювали художники Йозеф Едер та Якоб Карнутш.

Наприкінці XVIII столітті Гоен-Ашау занепав.

Зі скасуванням аристократичних привілеїв у Баварії у 1848 році замок остаточно втратив своє адміністративне значення. Після смерті останнього з роду Прейсінгів у 1853 році власники замку часто змінювались.

Нарешті, у 1875 році його придбав промисловець Теодор фон Крамер-Клетт. У 19051908 роках його син Теодор молодший провів масштабну реконструкцію і модернізацію замку. Під час Першої світової війни приміщення використовувались як лікарня. У 1942 року Бенедикт Людвіґ Крамер-Клетт змушений був продати Гоен-Ашау німецькому рейху. Відтак замок був перетворений на будинок флоту. У володінні сім'ї залишилась тільки каплиця.

З 1960 року основна частина замку, що здається в оренду, використовується як центр відпочинку і дозвілля. У 2006 році проведені значні ремонтні роботи. Доступ громадськості — обмежений.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в GEOnet Names Server — 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Gertrud Diepolder, Richard van Dülmen, Adolf Sandberger: Historischer Atlas von Bayern. Altbayern Heft 38. Die Landgerichte Rosenheim und Auerburg und die Herrschaften Hohenaschau und Wildenwart. München 1978;
  • Joachim Zeune ’’Zur Baugeschichte von Hohenaschau, in: Wolfgang Jahn, Margot Hamm, Evamaria Brockhoff (Hrsg.): Adel in Bayern, Katalog zur Bayerischen Landesausstellung 2008, Augsburg: Haus der Bayerischen Geschichte, S. 252–273, ISBN 978-3-937974-19-4;
  • Johannes Erichsen. Das Reich der Flora — Italienische Vorbilder für die Lauberstube auf Schloss Hohenaschau, in: Wolfgang Jahn, Margot Hamm, Evamaria Brockhoff (Hrsg.): Adel in Bayern, Katalog zur Bayerischen Landesausstellung 2008, Augsburg: Haus der Bayerischen Geschichte, S. 274–283, ISBN 978-3-937974-19-4.
  • Heimat und Geschichtsverein Aschau. ’’Museumsführer — eine Dokumentation. Prientalmuseum Schloss Hohenaschau.’’ 2. Auflage Aschau 1996