Засіб заборони доступу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Часник що використовувався під час війни у В'єтнамі 

Засіб заборони доступу це пристрої або заходи, спрямовані на запобігання зайняття чи перетину противником певної території/акваторії або ділянки повітряного простору.   Відповідний пристрої чи заходи не обов'язково повинні повністю запобігати проникненню противника на певну територію. Достатньо щоб вони серйозно обмежили його свободу дій, сповільнили його рух або створили для нього загрозу.  Деякі види засобів заборони доступу, такі як протипіхотні міни, створюють довготривалу загрозу для кожного, хто входить на територію, де їх застосовано, зокрема для цивільних осіб, тому їх використання є контроверсійним. 

Територія забороненого доступу може бути створена шляхом застосування зброї масового ураження, зокрема хімічної.

Військові стратегії, які засновується на використанні засобів заборони позначаються терміном Anti Access/Area Denial (Заборона доступу/закриття території, скорочено A2/AD). Популярність цього терміну пов'язана з планами таких країн як Китай, Росія, Північна Корея та Іран щодо використання ракетної зброї для протидії сучасним озброєнням США, насамперед її авіації та флоту[1] [2].

Дивись також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kazianis, Harry. Anti-Access Goes Global. The Diplomat. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 29 грудня 2011.
  2. Etzioni, Amitai. "Who Authorized Preparations for War with China?" Yale Journal of International Affairs, June 2013. [1] [Архівовано 7 жовтня 2014 у Wayback Machine.]