Західний регіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Західні землі в I столітті нашої ери

Західні землі (кит. 西域, піньїнь: Xīyù, Сіюй)  — прийняте в китайський історичних хроніках найменування регіонів, розташованих західніше застави Юйменьгуань 玉門關 (яка знаходилася на захід від Дуньхуану).

Термін вживався з III століття до нашої ери по VIII століття нашої ери. Найчастіше він позначав Центральну Азію в цілому, але іноді використовувався в більш вузькому сенсі, відносячись конкретно до її східної частини (до району Таримської западини).

Через своє стратегічне положення на Великому шовковому шляху, починаючи з III століття до н.е. регіон мав важливе значення. При династії Хань (династія) він став ареною хунно-китайських воєн, і в I столітті н.е. був підкорений китайськими військами. Після падіння династії Хань регіон розпався на ряд незалежних володінь, але в VII столітті був підкорений Лі Шиміном і увійшов до складу китайської імперії Тан. Перед цим крізь регіон проїхав китайський мандрівний монах Сюаньцзан, який склав працю «Подорож на Захід за часів Великої Тан».

Заколот Ань Лушаня в VIII столітті привів до початку розпаду імперії Тан і втрати китаєм контролю над Західними землями.