Таримський басейн

Такла-Макан у Таримському басейні.

Знімок з космосу Таримського басейну

Тари́мський басе́йн (Китайською 塔里木盆地; піньїнь: Tǎlǐmù Péndì) є великим безстічним басейном площею понад 400 000 км². Розташований у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі на дальньому заході Китаю. Його північна межа — гірське пасмо Тянь-Шань і південна — Куньлунь, а також північна частина Тибету. Пустеля Такла-Макан займає більшу частину басейну. Область рідко заселена уйгурами, іншими тюрками, таджиками.

Геологія

Таримський басейн — залишок давнього мікроконтиненту, який приєднався до Євразії у Кам'яновугільному і Пермському періодах.

Вважається що Таримський басейн має великі поклади нафти і природного газу, великі відкладення палеозою, мезозою и кайнозою, займають центральну частину басейну, завтовшки понад 15 км. Відкладення нафти та газу відносяться до пермського періоду.

Льодовики з K2, другої за висотою вершини світу, при таненні утворюють річки що прямують до Таримського басейну. Деякі річки використовують за для зрошування, інші утворюють болота та солоні озера.

Історія

Таримський басейн в 3-му столітті

Великий шовковий шлях, мав два маршрути: Північний шовковий шлях по півночіі Південний шовковий шлях по півдню пустелі Такла-Макан. Середній маршрут було залишено в шостому столітті. Південний маршрут йшов через міста-оазиси Яркенд, Нія, Пішан, Марин и Хотан. Ключові міста-оазиси по північному маршруту — Аксу, Хорла, Турфан, Гаочанг и Лоулан. Інші ключові міста Кашгар на південному заході, Куча на півночі, і Дуньхуан на сході.

Раніше тохарські мови були розповсюдженні в Таримському басейні — найсхідніші з Індо-європейських мов. Китайська назва «юечжі» ((Chinese 月氏; Wade-Giles: Yüeh-Chih) визначала переселенців з Середньої Азії у Таримському басейні, які були переможені Хунну, пізніше мігрували на південь і заснували Кушанське царство, яке розташовувалось на теренах Афганістану, Пакистану, Півночі Індії.

Китайці взяли контроль над Таримським басейном в кінці 1-го століття під головуванням генерала Бань Чао (32 — 102).

Зміцніле Кушанське царство повернуло собі владу в Таримському басейні в 1-му 2-му сторіччях після Р. Х., де вони заснували царство в Кашгарі і конкурували за владу в області з номадами і китайцями. Вони ввели писемність брахмі, індійський пракрит за для адміністрації і буддизм.

Лобнор, солоне болото y западині на сході Таримського басейну, — використовуються задля ядерних випробувань Китаєм.

Див. також

• Турфанська водна система
• Тарим
• Кашгар
• Кушан (порівн. Юечжі)
• Кушанське царство
• Кшатрії
• Куча (місто, Китай)

Джерела

• Baumer, Christoph. 2000. Southern Silk Road: In the Footsteps of Sir Aurel Stein and Sven Hedin. White Orchid Books. Bangkok.
• Hill, John E. 2003. «Annotated Translation of the Chapter on the Western Regions according to the Hou Hanshu.» 2nd Draft Edition. [1]
• Hill, John E. 2004. The Peoples of the West from the Weilue 魏略 by Yu Huan 魚豢: A Third Century Chinese Account Composed between 239 and 265 CE. Draft annotated English translation. [2]
• Mallory, J.P. and Mair, Victor H. 2000. The Tarim Mummies: Ancient China and the Mystery of the Earliest Peoples from the West. Thames & Hudson. London. ISBN 0-500-05101-1
• Stein, Aurel M. 1907. Ancient Khotan: Detailed report of archaeological explorations in Chinese Turkestan, 2 vols. Clarendon Press. Oxford. [3]
• Stein, Aurel M. 1921. Serindia: Detailed report of explorations in Central Asia and westernmost China, 5 vols. London & Oxford. Clarendon Press. Reprint: Delhi. Motilal Banarsidass. 1980. [4]
• Stein Aurel M. 1928. Innermost Asia: Detailed report of explorations in Central Asia, Kan-su and Eastern Iran, 5 vols. Clarendon Press. Reprint: New Delhi. Cosmo Publications. 1981.
• Silk Road Seattle (The Silk Road Seattle website contains many useful resources including a number of full-text historical works)
• The International Dunhuang Project