За Віру, Царя та Батьківщину
| За Віру, Царя та Батьківщину | |
 | |
| Країна |
 Російська імперія |
|---|---|
_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%8F_%D0%92%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE_(%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%BA%D0%B0).jpg)
За Віру/Бога, Царя та Батьківщину (рос. За Веру/Бога, Царя и Отечество) — російський девіз, поширений у період Російської імперії. У такому вигляді оформився у XIX столітті.
Значення[ред. | ред. код]
Традиційно позначав основні заповіді, які мав знати російський офіцер, що загинув на війні: душу - Богу, серце - жінці, обов'язок - Батьківщині, честь - нікому[1].
Девіз імовірно заснований на девізі За віру і вірність (малася на увазі вірність монарху), який був зображений на Ордені Андрія Первозванного, заснованого Петром I. Медаль з тим же девізом заснована 23 травня 1833 указом Миколи I, але відомий тільки один випадок вручення цієї нагороди.
Історія[ред. | ред. код]
Авторство невідоме (деякими приписується комусь із роду дворян Юр'євських), але вважається, що поширенням та популярності його послужило введення в регулярні війська посади полкового священика.
В 1812 девіз «За віру і царя» введений на знак Державного ополчення Імператора Олександра I - Ополченський хрест[2].
Девіз геральдично відбитий у прийнятому в 1882 Великому державному гербі Російської імперії[3].
Згодом девіз став використовуватися повсюдно, включаючи чорносотенські та монархічні кола.
Існувала також змінена версія девізу, запропонована Сергієм Уваровим, міністром народної освіти, вона звучала « Православ'я, самодержавство, народність»[4].
В даний час девіз використовується у праворадикальних російських націоналістів та сучасних монархістів.
Друковані видання[ред. | ред. код]
У 1930-ті в Королівстві Югославія виходили одноденні газети «За Віру, Царя та Батьківщину»:
- 31 серпня (13 вересня) 1934 у Белграді випущено номер з нагоди десятиліття прийняття він Е. І. В. Государем Імператором Кирилом Володимировичем титулу Імператора Всеросійського та десятиліття заснування Корпусу імператорської армії та флоту (редактор Б. Б. Фіногєєв, видавець Л. Князєв)
- 15 (28) липня 1939 в Белграді випущено номер з нагоди п'ятнадцятиріччя заснування Корпусу імператорської армії та флоту
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Максимов С. Т. Национальный характер // Русские воинские традиции. — М. : Вече, 2010. — 317 с. Архівовано з джерела 2 лютого 2016
- ↑ Награды армии Российской империи: Ополченский крест Русская цивилизация (рос.). bg-znanie.ru. Архів оригіналу за 22 листопада 2011. Процитовано 7 лютого 2015.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - ↑ Большой, Средний и Малый гербы Российской империи. Архів оригіналу за 28 травня 2011. Процитовано 4 червня 2011.
- ↑ Доклады министра народного просвещения С. С. Уварова императору Николаю I. Архів оригіналу за 15 листопада 2011. Процитовано 4 червня 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- Гайда Ф. «За віру, царя та вітчизну»: до історії знаменитого військового девізу, на Православ'я .
- Електронні копії газети «За віру, царя та вітчизну» у путівнику РНБ "Газети в мережі та поза нею"
Література[ред. | ред. код]
- Шамборов В. Є. «За Віру, Царя та Батьківщину». - М.: Алгоритм, 2003. - 655 с.