Звенигородський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Звенигородський район
Zvenigorodskiy rayon gerb.png Flag of Zvenyhorodskiy Raion in Cherkasy Oblast (reverse).png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Черкаська область
Код КОАТУУ: 7121200000
Утворений: 12 квітня 1923 року
Населення: 44 359 (на 1.02.2016)
Площа: 1010 км²
Густота: 46.1 осіб/км²
Тел. код: +380-4740
Поштові індекси: 20200—20263
Населені пункти та ради
Районний центр: Звенигородка
Міські ради: 1
Сільські ради: 27
Міста: 1
Села: 35
Селища: 4
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 20200, Черкаська обл., Звенигородський р-н, м. Звенигородка, просп. Шевченка, 68, 2-24-76
Веб-сторінка: Офіційна сторінка
Голова РДА: Довбуш Василь Миколайович
Голова ради: Кучер Володимир Петрович

Commons-logo.svg Звенигородський район у Вікісховищі

Звени́городський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області, Україна. Площа — 1010 км² (4,8 % від площі області). Районний центр — місто Звенигородка.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Територія Звенигородського району знаходиться на Правобережжі, в центрі Черкащини у лісостеповій фізико-географічній зоні, в межах Придніпровської височини.

Рельєф — пологохвилястий, розмежований ярами та балками, долинами річок. Основні річки — Гнилий Тікич, Шполка, Вільшанка.

Надра району мають широкий спектр корисних копалин, серед яких основне місце займають паливні та будівельні матеріали. У районі є запаси бурого вугілля, бентонітових глин, каоліну (промислова розробка), будівельних пісків, будівельного каменю (промислова розробка) та джерела радонових вод (санаторій «Радон»).

Площа району — 1010 км². Площа сільськогосподарських угідь — 63922 тисяч га.

Населення — 46,8 тисяч осіб, у тому числі: міського — 18,2 тисяч осіб, сільського — 28,6 тисячі осіб.

Населених пунктів — 40, у тому числі 1 місто і 39 сільських поселень, які підпорядковуються 1 міській і 27 сільським радам.

Історія[ред.ред. код]

Історія Звенигородщини сягає сивої давнини. Археологічні знахідки на території району свідчать про поселення людей тут ще за часів кам'яної доби. В результаті розкопок 1996 року Великого Рижанівського Кургану було знайдено унікальне за останні 160 років поховання скіфської доби, вік якого майже дві з половиною тисячі років. На території району є також сліди трипільської (села Вільховець, Багачівка, Козацьке, Стара Буда, Стецівка, Чичиркозівка) і черняхівської (села Ризине, Водяники, Моринці) археологічних культур.

У минулому Звенигородка була значним укріпленим містом із обнесеним частоколом замком. Під час спустошливої навали монголо-татар місто було зруйноване. Перша літописна згадка про місто Звенигород датується 1394 роком. У середині XVI століття Звенигородщина підпала під владу Речі Посполитої. На її землях прокотилося повстання відоме під назвою Коліївщина.

1793 року Звенигородщина в складі Правобережжя відійшла до складу Російської імперії.

На Звенигородщині, в селі Гусакове, 23 квітня 1917 року був започаткований Всеукраїнський рух — Вільне козацтво, одним з отаманів якого був Юрко Тютюнник. В історії України відоме і Звенигородсько-Таращанське повстання.

12 квітня 1923 року постановою 2-ї сесії ВУЦВК 7-го скликання утворили нову адмінодиницю — Звенигородський район — в складі УСРР.

28 січня 1944 року в ході Корсунь-Шевченківської битви у Звенигородці відбулося з'єднання військ 1-го і 2-го Українських фронтів, — взято в оточення німецько-фашистські війська.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано сільради: Бродецьку, Пальчиківську, Петраківську та Ямнільську Тальнівського району, Вербовецьку, Гончариську та Кайтанівську Шполянського району і Чижівську Лисянського району до складу Звенигородського району.[1]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

У районі діють: Звенигородська центральна районна лікарня, комунальний заклад "Звенигородський Центр первинної медико-санітарної допомоги"( лікарські амбулаторії загальної практики та сімейної медицини і ФАПи), станція швидкої медичної допомоги КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ЧОР.

Діє мережа комунальних та приватних фармацевтичних аптек.

Освіта[ред.ред. код]

Збережено мережу навчальних закладів. Нині діють 36 загальноосвітніх навчально-виховних закладів. При Стецівській загальноосвітній школі діє Мала академія народних мистецтв.

У Звенигородці працює філія Східноєвропейського університету економіки та менеджменту (СУЕМ), у Шевченковому — сільськогосподарський коледж та філія Черкаського інженерно-технологічного університету (ЧІТУ), спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю, є 2 професійно-технічних училища в Звенигородці, Козацькому).

Найбільші населені пункти[ред.ред. код]

Населений пункт Населення,
осіб (2007)
1 Звенигородка 19 841
2 Вільховець 3 048
3 Юрківка 3 023
4 Шевченкове 2 802
5 Моринці 2 103
6 Стецівка 1 953
7 Козацьке 1 853
8 Княжа 1 522
9 Стебне 1 485
10 Озірна 1 209
11 Тарасівка 1 126
12 Ризине 1 093
13 Чижівка 1 029

Культура[ред.ред. код]

В районі функціонують районний Будинок культури, 36 клубних та 36 бібліотечних закладів, школа мистецтв, художня і дитячо-юнацька спортивна школи. 13 колективів носять почесне звання «народний аматорський», ряд колективів — переможці обласних і учасники міжнародних конкурсів, це:

  • вокальний ансамбль «Заспів» районного Будинку культури;
  • аматорська хорова капела;
  • народний ансамбль танцю «Звенигора»;
  • вокальне тріо Водяницького будинку культури — переможець Всеукраїнського конкурсу «Встань, козацька славо!».

Високу оцінку глядачів отримали народний аматорський фольклорно-аутентичний колектив Вільховецького сільського Будинку культури та народний фольклорний ансамбль «Журавка», агітаційно-художній театр малих форм Моринського сільського будинку культури.

У районі щорічно проводиться конкурс юних поетів «Тарасовими шляхами».

Вихованці художньої школи стали переможцями обласної виставки, присвяченої 191-й річниці від дня народження Тараса Шевченка.

Традиційно на Звенигородщині проводиться обласне літературно-мистецьке свято «Вінок Кобзареві» у рамках Міжнародного літературно-мистецького свята «В сім'ї вольній, новій…»

На малій батьківщині Кобзаря розпочато виконання Державної туристично-культурологічної програми «Золота підкова Черкащини».

У районі започатковано розвиток сільського зеленого туризму. Так, у селі Моринці, де народився Тарас Шевченко, вже приймає туристів власниця приватної садиби «Кобзарева колиска» В. С. Чепурна.

Політика[ред.ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Звенигородського району було створено 50 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 67,97 % (проголосували 26 187 із 38 530 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 51,54 % (13 497 виборців); Юлія Тимошенко — 16,50 % (4 321 виборців), Олег Ляшко — 13,04 % (3 416 виборців), Анатолій Гриценко — 10,85 % (2 840 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,78 %.[2]

Екскурсійні об'єкти[ред.ред. код]

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

В'їзні ворота до парку

Козачанський парк є пам'яткою садово-паркового мистецтва державного значення. Його площа 51 га, закладений був наприкінці XVIII століття. Парк витягнутий. В його північній частині є каскад ставків, до яких веде довга, пряма алея.

Садиба В. В. Голіциної XVIII-XIX століть у селі Козацькому є пам'яткою архітектури загальнодержавного значення разом із дворовим будинком XIX століття і будинком управляючого. Пам'ятками архітектури місцевого значення на Звенигородщині є:

Музеї[ред.ред. код]

Відомі люди[ред.ред. код]

У гусарському полку, розташованому в Звенигородці, служив російський поет-партизан, герой Франко-російської війни 1812 Денис Давидов.

У Звенигородці часто бував російський байкар Іван Крилов, який в 1797 — 1801 роках проживав у селі Козацьке в маєтку князя Голіцина.

На Звенигородщині народились:

  • український поет, письменник, художник Тарас Григорович Шевченко;
  • український зоолог і палеонтолог, академік І. Г. Підоплічко (Козацьке);
  • український агрохімік, ґрунтознавець і фізіолог рослин, академік П. А. Власюк (Чемериське);
  • зоолог-фауніст, професор І. Я. Криницький (Звенигородка);
  • бібліограф і бібліотекознавець Л. Биковський (Вільховець);
  • український скульптор Каленик Терещенко (Попівка);
  • українська художниця, фольклорист, етнограф Софія Терещенко (Попівка), стараннями якої 14 вересня 1920 року засновано Звенигородську художню школу імені Тараса Шевченка, а в 1922 році — повітовий музей імені Тараса Шевченка;
  • генерал-хорунжий армії УНР Юрко Тютюнник;
  • український політик А. С. Гриценко (Багачівка);
  • український політик Ю. А. Кармазін (Звенигородка).

Український композитор, диригент і хормейстер Олександр Кошиць провів дитячі і юнацькі роки в селі Тарасівка. У Звенигородці жив і працював письменник, учений широкого профілю — філолог, сходознавець, історик, академік, перший Неодмінний Секретар Української Академії Наук (з 14 листопада 1918 року) Кримський Агатангел Юхимович. Із Звенигородщиною пов'язане ім'я відомого політика і громадського діяча, політв'язня радянських часів, Героя України В'ячеслава Чорновола який виріс і закінчив школу в с. Вільховець.

На території району живуть і працюють:

  • поети прозаїки, члени Національної спілки письменників України: Михайло Іванченко, Олексій Озірний, Людмила Солончук, Сергій Ткаченко, етнограф-народознавець Вадим Мицик, художник і поет Анатолій Савченко;
  • заслужені працівники культури України: Богінський Анатолій Станіславович, Кріпак Ніна Семенівна, Соломаха Поліна Омелянівна, Шевченко Людмила Михайлівна.

На даний час головою Черкаської обласної державної адміністрації, депутатом обласної ради є Черевко Олександр Володимирович який народився в селі Водяники, Звенигородського району.

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Білецький Ф. Ф. Вічний подзвін Звенигори: Нариси з історії Звенигород. району. — Звенигородка, 2003. — 186с.
  • Спадщина: Альманах. — Звенигородка: Б.в., 2002. — 32с.

Історія, археологія, мистецтво Звенигород. району. Видат. земляки[ред.ред. код]

  • Білецький Ф. Вічний подзвін Звенигори: [До 80-річчя Звенигород. району] //Шевченків край. — 2002. — 6, 13, 27 груд.; 2003. — 4, 17 січ., 21 берез., 4 квіт.. 28 трав., 4, 11, 25, 27 черв., 4, 18, 22, 25 лип., 1 серп.
  • Звенигородщина: Краєзн. карта-схема /Склав С. Лячинський. — Звениго-родка, 1994. — 1л., склад. у 8с.

Короткі довідки про населенні пункти району[ред.ред. код]

  • Юркевич В. Звенигородщина в XV — XVI вв.: [Звенигород. район] //Спадщина: Альм. — Звенигородка, 2002. — С. 10-12.
  • Чорновіл В. І. Цілющий край Тарасових джерел: Звенигородщина віддав-на і тепер //Спільна справа. — 1997. — № 1. — С. 5-9.
  • Хронологія основних подій Звенигородщини //Спадщина: Альм. — Звени-городка, 2002. — С. 19-20.
  • Лебедь І., Дубрава Ю. Дзвенять гори, дзвенять справи на Звенигород-щині: [Сьогодення Звенигород. району] //Нова доба. — 2000. — 14 листоп. — С. 4-5.
  • Словник земляків: [Звенигород. район] /Уклад. В. Хоменко //Спадщина: Альм. — Звенигородка, 2002. — С. 17-18.
  • Трохименко В. Найпівденніший форпост Київської Русі й досі перебуває у бойовій готовності. Але тепер Звенигородка захищає не кордони держави, а інтереси своїх жителів: [Місто Звенигородка: історія і сучасність] //Нова доба. — 2001. — 4 груд. — С. 4-5.
  • Лячинський С. Звенигора: [З історії м. Звенигородка, знахідки кам'яної доби] //Спадщина: Альм. — Звенигородка, 2002. — С. 3-4.
  • Мицик В. Козацька Звенигородка [XVI — XVII ст.] //Спадщина: Альм. — Звенигородка, 2002. — С. 13.
  • Бурій В.Етнограф, краєзнавець, журналіст: Вадим Мицик / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2000. — 12 серп. — С. 4.
  • Блажко П. Ф. Ватутіне: Іст. нарис. — Черкаси: Сіяч, 2001. — 159с.
  • Іванченко М. Колиска Вільного Козацтва: [Село Гусакове. 1917—1921 рр.] //Шевченків край. — 1997. — 9, 12 квіт.
  • Орел Л. Найвідоміше село в Україні [Моринці] //Іст. календар'98. — К., 1997. — С. 285.
  • Моринці: життєствердні контрасти //Спільна справа. — 1997. — № 1. — С. 11.
  • Лихач Л. Від Бориса Писанки: «Про село Попівку»: [Іст., етногр. записи жителя с. Попівки] //Родовід. — К., 1991. — Вип. 1. — С. 18-24.
  • Славин П. З днем народження, Ризине!: [600-річчя с. Ризине Звенигород. району] //Черкас. край. — 1992. — 22 серп.
  • Бородій В. Стецівка: [З історії села] //Шевченків край.-1990.-17 берез.,10 квіт., 26 черв.
  • Невмитий І. Тарасівка: [Історія села] //Шевченків край.-1999.-19 трав., 9, 30 черв., 7 лип.
  • Село Шевченкове — окраса України //Спільна справа. — 1997. — № 1. — С. 9-10.
  • Носаєв В. Біль і гнів Шевченкового //Земля черкаська. — 2002. — 25 жовт. — С. 1, 3.
  • Мірошниченко К. Юрківка //Шевченків край. — 1995. — 11, 14 ,21 жовт., 1, 11, 23 листоп., 2, 9, 13 груд.

Посилання[ред.ред. код]

Лисянський район Лисянський район Корсунь-Шевченківський район
Маньківський район Gray compass rose.svg Городищенський район
Тальнівський район Ватутіне,
Катеринопільський район
Шполянський район