Звенигородський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Звенигородський район
Zvenyhorodskiy rayon gerb.png Flag of Zvenyhorodskiy Raion in Cherkasy Oblast (reverse).png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Черкаська область
Код КОАТУУ: 7121200000
Утворений: 12 квітня 1923 року
Населення: 44 359 (на 1.02.2016)
Площа: 1010 км²
Густота: 46.1 осіб/км²
Тел. код: +380-4740
Поштові індекси: 20200—20263
Населені пункти та ради
Районний центр: Звенигородка
Міські ради: 1
Сільські ради: 27
Міста: 1
Села: 35
Селища: 4
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 20200, Черкаська обл., Звенигородський р-н, м. Звенигородка, просп. Шевченка, 68, 2-24-76
Веб-сторінка: Офіційна сторінка
Голова РДА: Довбуш Василь Миколайович
Голова ради: Кучер Володимир Петрович
Мапа

Commons-logo.svg Звенигородський район у Вікісховищі

Звени́городський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області, Україна. Площа — 1010 км² (4,8 % від площі області). Районний центр — місто Звенигородка.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Територія Звенигородського району знаходиться на Правобережжі, в центрі Черкащини у лісостеповій фізико-географічній зоні, в межах Придніпровської височини.

Рельєф — пологохвилястий, розмежований ярами та балками, долинами річок. Основні річки — Гнилий Тікич, Шполка, Вільшанка.

Надра району мають широкий спектр корисних копалин, серед яких основне місце займають паливні та будівельні матеріали. У районі є запаси бурого вугілля, бентонітових глин, каоліну (промислова розробка), будівельних пісків, будівельного каменю (промислова розробка) та джерела радонових вод (санаторій «Радон»).

Площа району — 1010 км². Площа сільськогосподарських угідь — 63922 тисяч га.

Населення — 46,8 тисяч осіб, у тому числі: міського — 18,2 тисяч осіб, сільського — 28,6 тисячі осіб.

Населених пунктів — 40, у тому числі 1 місто і 39 сільських поселень, які підпорядковуються 1 міській і 27 сільським радам.

Історія[ред. | ред. код]

Історія Звенигородщини сягає сивої давнини. Археологічні знахідки на території району свідчать про поселення людей тут ще за часів кам'яної доби. В результаті розкопок 1996 року Великого Рижанівського Кургану було знайдено унікальне за останні 160 років поховання скіфської доби, вік якого майже дві з половиною тисячі років. На території району є також сліди трипільської (села Вільховець, Багачівка, Козацьке, Стара Буда, Стецівка, Чичиркозівка) і черняхівської (села Ризине, Водяники, Моринці) археологічних культур.

У минулому Звенигородка була значним укріпленим містом із обнесеним частоколом замком. Під час спустошливої навали монголо-татар місто було зруйноване. Перша літописна згадка про місто Звенигород датується 1394 роком. У середині XVI століття Звенигородщина підпала під владу Речі Посполитої. На її землях прокотилося повстання відоме під назвою Коліївщина.

1793 року Звенигородщина в складі Правобережжя відійшла до складу Російської імперії.

На Звенигородщині, в селі Гусакове, 23 квітня 1917 року був започаткований Всеукраїнський рух — Вільне козацтво, одним з отаманів якого був Юрко Тютюнник. В історії України відоме і Звенигородсько-Таращанське повстання.

12 квітня 1923 року постановою 2-ї сесії ВУЦВК 7-го скликання утворили нову адмінодиницю — Звенигородський район — в складі УСРР.

28 січня 1944 року в ході Корсунь-Шевченківської битви у Звенигородці відбулося з'єднання військ 1-го і 2-го Українських фронтів, — взято в оточення німецько-фашистські війська.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано сільради: Бродецьку, Пальчиківську, Петраківську та Ямнільську Тальнівського району, Вербовецьку, Гончариську та Кайтанівську Шполянського району і Чижівську Лисянського району до складу Звенигородського району.[1]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

У районі діють: Звенигородська центральна районна лікарня, комунальний заклад "Звенигородський Центр первинної медико-санітарної допомоги"( лікарські амбулаторії загальної практики та сімейної медицини і ФАПи), станція швидкої медичної допомоги КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ЧОР.

Діє мережа комунальних та приватних фармацевтичних аптек.

Освіта[ред. | ред. код]

Збережено мережу навчальних закладів. Нині діють 36 загальноосвітніх навчально-виховних закладів. При Стецівській загальноосвітній школі діє Мала академія народних мистецтв.

У Звенигородці працює філія Східноєвропейського університету економіки та менеджменту (СУЕМ), у Шевченковому — сільськогосподарський коледж та філія Черкаського інженерно-технологічного університету (ЧІТУ), спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю, є 2 професійно-технічних училища в Звенигородці, Козацькому).

Найбільші населені пункти[ред. | ред. код]

Населений пункт Населення,
осіб (2007)
1 Звенигородка 19 841
2 Вільховець 3 048
3 Юрківка 3 023
4 Шевченкове 2 802
5 Моринці 2 103
6 Стецівка 1 953
7 Козацьке 1 853
8 Княжа 1 522
9 Стебне 1 485
10 Озірна 1 209
11 Тарасівка 1 126
12 Ризине 1 093
13 Чижівка 1 029

Культура[ред. | ред. код]

В районі функціонують районний Будинок культури, 36 клубних та 36 бібліотечних закладів, школа мистецтв, художня і дитячо-юнацька спортивна школи. 13 колективів носять почесне звання «народний аматорський», ряд колективів — переможці обласних і учасники міжнародних конкурсів, це:

  • вокальний ансамбль «Заспів» районного Будинку культури;
  • аматорська хорова капела;
  • народний ансамбль танцю «Звенигора»;
  • вокальне тріо Водяницького будинку культури — переможець Всеукраїнського конкурсу «Встань, козацька славо!».

Високу оцінку глядачів отримали народний аматорський фольклорно-аутентичний колектив Вільховецького сільського Будинку культури та народний фольклорний ансамбль «Журавка», агітаційно-художній театр малих форм Моринського сільського будинку культури.

У районі щорічно проводиться конкурс юних поетів «Тарасовими шляхами».

Вихованці художньої школи стали переможцями обласної виставки, присвяченої 191-й річниці від дня народження Тараса Шевченка.

Традиційно на Звенигородщині проводиться обласне літературно-мистецьке свято «Вінок Кобзареві» у рамках Міжнародного літературно-мистецького свята «В сім'ї вольній, новій…»

На малій батьківщині Кобзаря розпочато виконання Державної туристично-культурологічної програми «Золота підкова Черкащини».

У районі започатковано розвиток сільського зеленого туризму. Так, у селі Моринці, де народився Тарас Шевченко, вже приймає туристів власниця приватної садиби «Кобзарева колиска» В. С. Чепурна.

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Звенигородського району було створено 50 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 67,97 % (проголосували 26 187 із 38 530 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 51,54 % (13 497 виборців); Юлія Тимошенко — 16,50 % (4 321 виборців), Олег Ляшко — 13,04 % (3 416 виборців), Анатолій Гриценко — 10,85 % (2 840 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,78 %.[2]

Екскурсійні об'єкти[ред. | ред. код]

Визначні пам'ятки[ред. | ред. код]

В'їзні ворота до парку

Козачанський парк є пам'яткою садово-паркового мистецтва державного значення. Його площа 51 га, закладений був наприкінці XVIII століття. Парк витягнутий. В його північній частині є каскад ставків, до яких веде довга, пряма алея.

Садиба В. В. Голіциної XVIII-XIX століть у селі Козацькому є пам'яткою архітектури загальнодержавного значення разом із дворовим будинком XIX століття і будинком управляючого. Пам'ятками архітектури місцевого значення на Звенигородщині є:

Музеї[ред. | ред. код]

Природно-заповідний фонд[ред. | ред. код]

Ботанічні заказники[ред. | ред. код]

Пехівський, Хлипнівський.

Гідрологічні заказники[ред. | ред. код]

Банихівський, Барабашківський, Бучиківський, Гільків, Графський, Гризлове, Громадський, Губський, Гудзівський, Джерело, Загребля-Попове-Турське, Заобрудомський, Звенигора, Курниковий, Курячий, Маслове, Мельників, Мизинівський, Михайлівський, Морин, Мурзинівський, Наливайкове, Низівський, Обарівшинський, Озеро, Павловський, Панський, Питовник. Попівський, Приворотський, Птахоферма, Рудьково, Свяченський, Сколиватський, Скороходівський, Старобудівський, Стецівський, Тарасів Яр, Хуторянський, Шахтарський, Шахтінський, Яличанський.

Загальнозоологічні заказники[ред. | ред. код]

Луки.

Ентомологічні заказники[ред. | ред. код]

Гусаківський, Стебнівський.

Ландшафтні заказники[ред. | ред. код]

Неморозький.

Орнітологічні заказники[ред. | ред. код]

Стебнянський.

Ботанічні пам'ятки природи[ред. | ред. код]

Вікове дерево в'яза, Віковий дуб, Вікові дерева бука і каштана, Дуби Правди, Дуби Тараса Шевченка, Дуб Т. Г. Шевченка, Думний дуб, Тарасова калина, Ясен звичайний.

Геологічні пам'ятки природи[ред. | ред. код]

Звенигородські конгломерати.

Заповідні урочища[ред. | ред. код]

Гупалівщина, Комарів яр.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва[ред. | ред. код]

Будищанський, Козачанський (загальнодержавного значення), Міський парк, Парк ім. Шевченка, Парк «Перемога», Сквер «Пам'ять», Таганчанський.

Відомі люди[ред. | ред. код]

У гусарському полку, розташованому в Звенигородці, служив російський поет-партизан, герой Франко-російської війни 1812 Денис Давидов.

У Звенигородці часто бував російський байкар Іван Крилов, який в 1797 — 1801 роках проживав у селі Козацьке в маєтку князя Голіцина.

На Звенигородщині народились:

  • український поет, письменник, художник Тарас Григорович Шевченко;
  • український зоолог і палеонтолог, академік І. Г. Підоплічко (Козацьке);
  • український агрохімік, ґрунтознавець і фізіолог рослин, академік П. А. Власюк (Чемериське);
  • зоолог-фауніст, професор І. Я. Криницький (Звенигородка);
  • бібліограф і бібліотекознавець Л. Биковський (Вільховець);
  • український скульптор Каленик Терещенко (Попівка);
  • українська художниця, фольклорист, етнограф Софія Терещенко (Попівка), стараннями якої 14 вересня 1920 року засновано Звенигородську художню школу імені Тараса Шевченка, а в 1922 році — повітовий музей імені Тараса Шевченка;
  • генерал-хорунжий армії УНР Юрко Тютюнник;
  • український політик А. С. Гриценко (Багачівка);
  • український політик Ю. А. Кармазін (Звенигородка).

Український композитор, диригент і хормейстер Олександр Кошиць провів дитячі і юнацькі роки в селі Тарасівка. У Звенигородці жив і працював письменник, учений широкого профілю — філолог, сходознавець, історик, академік, перший Неодмінний Секретар Української Академії Наук (з 14 листопада 1918 року) Кримський Агатангел Юхимович. Із Звенигородщиною пов'язане ім'я відомого політика і громадського діяча, політв'язня радянських часів, Героя України В'ячеслава Чорновола який виріс і закінчив школу в с. Вільховець.

На території району живуть і працюють:

  • поети прозаїки, члени Національної спілки письменників України: Михайло Іванченко, Олексій Озірний, Людмила Солончук, Сергій Ткаченко, етнограф-народознавець Вадим Мицик, художник і поет Анатолій Савченко;
  • заслужені працівники культури України: Богінський Анатолій Станіславович, Кріпак Ніна Семенівна, Соломаха Поліна Омелянівна, Шевченко Людмила Михайлівна.

На даний час головою Черкаської обласної державної адміністрації, депутатом обласної ради є Черевко Олександр Володимирович який народився в селі Водяники, Звенигородського району.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Білецький Ф. Ф. Вічний подзвін Звенигори: Нариси з історії Звенигород. району. — Звенигородка, 2003. — 186с.
  • Спадщина: Альманах. — Звенигородка: Б.в., 2002. — 32с.

Історія, археологія, мистецтво Звенигород. району. Видат. земляки[ред. | ред. код]

  • Білецький Ф. Вічний подзвін Звенигори: [До 80-річчя Звенигород. району] //Шевченків край. — 2002. — 6, 13, 27 груд.; 2003. — 4, 17 січ., 21 берез., 4 квіт.. 28 трав., 4, 11, 25, 27 черв., 4, 18, 22, 25 лип., 1 серп.
  • Звенигородщина: Краєзн. карта-схема /Склав С. Лячинський. — Звениго-родка, 1994. — 1л., склад. у 8с.

Короткі довідки про населенні пункти району[ред. | ред. код]

  • Юркевич В. Звенигородщина в XV — XVI вв.: [Звенигород. район] //Спадщина: Альм. — Звенигородка, 2002. — С. 10-12.
  • Чорновіл В. І. Цілющий край Тарасових джерел: Звенигородщина віддав-на і тепер //Спільна справа. — 1997. — № 1. — С. 5-9.
  • Хронологія основних подій Звенигородщини //Спадщина: Альм. — Звени-городка, 2002. — С. 19-20.
  • Лебедь І., Дубрава Ю. Дзвенять гори, дзвенять справи на Звенигород-щині: [Сьогодення Звенигород. району] //Нова доба. — 2000. — 14 листоп. — С. 4-5.
  • Словник земляків: [Звенигород. район] /Уклад. В. Хоменко //Спадщина: Альм. — Звенигородка, 2002. — С. 17-18.
  • Трохименко В. Найпівденніший форпост Київської Русі й досі перебуває у бойовій готовності. Але тепер Звенигородка захищає не кордони держави, а інтереси своїх жителів: [Місто Звенигородка: історія і сучасність] //Нова доба. — 2001. — 4 груд. — С. 4-5.
  • Лячинський С. Звенигора: [З історії м. Звенигородка, знахідки кам'яної доби] //Спадщина: Альм. — Звенигородка, 2002. — С. 3-4.
  • Мицик В. Козацька Звенигородка [XVI — XVII ст.] //Спадщина: Альм. — Звенигородка, 2002. — С. 13.
  • Бурій В.Етнограф, краєзнавець, журналіст: Вадим Мицик / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2000. — 12 серп. — С. 4.
  • Блажко П. Ф. Ватутіне: Іст. нарис. — Черкаси: Сіяч, 2001. — 159с.
  • Іванченко М. Колиска Вільного Козацтва: [Село Гусакове. 1917—1921 рр.] //Шевченків край. — 1997. — 9, 12 квіт.
  • Орел Л. Найвідоміше село в Україні [Моринці] //Іст. календар'98. — К., 1997. — С. 285.
  • Моринці: життєствердні контрасти //Спільна справа. — 1997. — № 1. — С. 11.
  • Лихач Л. Від Бориса Писанки: «Про село Попівку»: [Іст., етногр. записи жителя с. Попівки] //Родовід. — К., 1991. — Вип. 1. — С. 18-24.
  • Славин П. З днем народження, Ризине!: [600-річчя с. Ризине Звенигород. району] //Черкас. край. — 1992. — 22 серп.
  • Бородій В. Стецівка: [З історії села] //Шевченків край.-1990.-17 берез.,10 квіт., 26 черв.
  • Невмитий І. Тарасівка: [Історія села] //Шевченків край.-1999.-19 трав., 9, 30 черв., 7 лип.
  • Село Шевченкове — окраса України //Спільна справа. — 1997. — № 1. — С. 9-10.
  • Носаєв В. Біль і гнів Шевченкового //Земля черкаська. — 2002. — 25 жовт. — С. 1, 3.
  • Мірошниченко К. Юрківка //Шевченків край. — 1995. — 11, 14 ,21 жовт., 1, 11, 23 листоп., 2, 9, 13 груд.

Посилання[ред. | ред. код]

Лисянський район Лисянський район Корсунь-Шевченківський район
Маньківський район Gray compass rose.svg Городищенський район
Тальнівський район Ватутіне,
Катеринопільський район
Шполянський район