Лисянський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лисянський район
Lysyanka rayon coa.gif Flag of Lysyanka Raion.png
Герб Прапор
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Черкаська область
Код КОАТУУ: 7122800000
Утворений: 7 березня 1923 р.
Населення: 23 673 (на 1.02.2016)
Площа: 746 км²
Густота: 33 осіб/км²
Тел. код: +380-4749
Поштові індекси: 19300—19344
Населені пункти та ради
Районний центр: Лисянка
Селищні ради: 1
Сільські ради: 27
Смт: 1
Села: 35
Селища: 3
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 19300, Черкаська область, Лисянський р-н, смт. Лисянка, пл. Миру, 27, 6-13-99
Веб-сторінка: Сторінка на сайті ОДА
Голова РДА: Вельбівець Олександр Іванович
Голова ради: Лисичкін Анатолій Михайлович

Commons-logo.svg Лисянський район у Вікісховищі

Ли́сянський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області. Районний центр — містечко Лисянка.

Площа району становить 755 км² (3,57 % від площі області).

Межує на півночі зі Ставищенським, Таращанським та Богуславським районами Київської області, на сході з Корсунь-Шевченківським, на південному сході та півдні зі Звенигородським, на південному заході з Маньківським, на заході із Жашківським районами Черкаської області.

Район розташований на Придніпровській височині Східноєвропейської рівнини, в басейні Гнилого Тікича. Лисянщина займала помітне місце в історії України, адже тут провів свою молодість Тарас Шевченко, Лисянку вважають однією з батьківщин гетьмана Богдана Хмельницького, тут проходили запеклі бої Корсунь-Шевченківської битви.

Крайні точки:

Природа[ред. | ред. код]

Геологія[ред. | ред. код]

Тектонічною структурою Лисянського району є Український кристалічний щит з виходами кристалічних порід на поверхню. Кристалічний фундамент (базальти, граніти, гнейси, сланці та кварцити) має потужність приблизно 45 км. Зверху він перекритий осадовим чохлом (пісок, глина, вапняк) потужністю 250 м.

В архейську еру на території району височіли складчасті гори висотою до 4000 м; у протерозойську еру гори зруйнувались, але утворився глибинний розлом у земній корі по лінії Петрівська Гута-Журжинці-Лисянка-Смільчинці. В палеозойську еру гори остаточно зруйнувались. Пізніше територія району зазнавала підняттів (кембрій та ордовик) та опускань (девон та силур), але залишалась островом посеред моря Тетіс. На початку кайнозою Лисянщину вкривало море, що відступило в кінці палеогенового періоду, залишивши після себе відклади вапняку, білого піску, бентонітових та палигорськітових глин. Неогеновий період відзначився чергуванням 4 льодовикових та міжльодовикових епох. Межа найбільшого Дніпровського зледеніння проходила лівим берегом річки Гнилий Тікич, а подекуди льодовик перетнув річку та досяг території по лінії Ріпки-Лисянка-Журжинці. Останній льодовиковий період відступив 12 000 років тому, залишивши після себе відклади коричневих глин, суглинків, піску та лесів.

Рельєф[ред. | ред. код]

Рельєф широко-хвилястий з відносною висотою 112 м, є результатом діяльності як внутрішніх сил Землі (магматизму, рухів кори), так і зовнішніх сил — вивітрювання, гравітації, дії текучих вод, льодовиків, живих організмів, господарської діяльності людини. Значна розчленованість рельєфу зумовлена складом гірських порід території — тонкодисперсні льодовикові, водно-льодовикові та лесові відклади, що легко піддаються водній та вітровій ерозії. Характерними формами рельєфу є річкові долини з руслами, старицями, заплавами, терасами та порогами, широкохвилясті пагорби, на схилах яких зустрічаються ритвини, вимоїни, яри, балки, зсуви та поди. Рукотворними формами рельєфу є кар'єри (наприклад, Дашуківський), терикони, тераси, греблі, кургани, вали (Бурти, Змієві Вали). На формування рельєфу вплинули також і біогенні чинники: нори, купини, кротовини, мурашники тощо.

Абсолютні відмітки над рівнем моря:

Ґрунти[ред. | ред. код]

Серед сотень генетичних типів та видів ґрунтів Лисянського району найпоширенішими є чорноземи типові та реградовані, темно-сірі лісові, сірі та ясно-сірі опідзолені, лучні, чорноземно-лучні болотні та чорноземно-болотні ґрунти. На відміну від інших природних ресурсів та засобів виробництва, за правильного процесу використання, ґрунт не тільки не деградує, а й поліпшує основну свою якість — родючість. Проте, близько третини ґрунтів Лисянщини є реградованими. Боротьбу з ерозією проводять вилученням з рільництва силових земель та їх заліснення.

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Територія Лисянського району відноситься до басейнів трьох річок — Гірського Тікичу (південний захід), Росі (північний схід) та Гнилого Тікичу. Головною водною артерією району є річка Гнилий Тікич басейну Південного Бугу. Він протікає з півночі на південний схід, утворюючи численні меандри. Найбільшими притоками в межах району є річки Боярка, Свинотопка та Гончариха.

Річкові басейни району

Басейн Гнилого Тікичу

Басейн Гірського Тікичу

Басейн Росі

У районі збудовано 186 ставків, загальна їхня площа водного дзеркала становить 1525 га. Найбільшими такими водоймами є Случівський став на річці Пожиточна (басейн Гірського Тікичу) та Лисянський став перед Лисянською ГЕС.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Лисянського району помірно континентальний. Літо тепле, дещо посушливе, зима м'яка з частими відлигами. Пересічна річна температура становить +7,7 °C. Найтепліший місяць — липень, з пересічною температурою +20,8 °C, найхолодніший — січень, з пересічною температурою −5,8 °C. Щорічна кількість опадів сягає 450—510 мм.

Кут падіння сонячних променів, що є головним кліматотворчим чинником, змінюється від 17° взимку до 63° влітку. Сумарна сонячна радіація становить 445 Мдж/м² за рік.

В районі переважають західні вітри — повітряні маси з Атлантичного океану (40 % днів в рік), що пов'язано з циклонічною діяльністю приблизно 45 днів на рік. Східна циркуляція повітря (34 % днів) пов'язана з антициклонами (приблизно 35 днів). 26 % днів року панують арктичні повітряні маси.

Таблиця клімату Лисянського району:

Місяць Пересічна t, °C Мінімальна t, °C Максимальна t, °C Опади, мм Вологість повітря, % Переважаючий вітер
Січень −5,8 −31,9 +10,6 27 85 -
Лютий −5,3 −32,9 +10,0 25 85 Пд.-Сх.
Березень −0,1 −11,0 +20,9 27 75 Пн.-Зх.
Квітень +7,1 −1,2 +24,9 39 58 Пн.-Зх.
Травень +14,3 +1,0 +28,1 60 51 Пн.-Зх.
Червень +18,3 +2,4 +32,6 74 56 Пн.-Зх.
Липень +20,8 +3,2 +36,8 68 55 Пд.-Сх., Пд., Зх.
Серпень +19,5 +2,4 +32,4 53 51 Пд.-Сх.
Вересень +14,4 −3,8 +35,1 39 54 Пд.-Сх.
Жовтень +8,5 −18,8 +30,9 36 66 Пн.-Зх.
Листопад +1,5 −22,4 +15,2 31 80 Пн.-Зх., Зх.
Грудень −3,5 −32,9 +13,3 29 87 Пн.-Зх., Зх.
За рік +7,7 -32,9 +36,8 508 67 Пн.-Зх.

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

ФГ районування

Район розташований на Придніпровській височині Східно-Європейської рівнини, у басейні середньої течії річки Гнилий Тікич в межах Східноєвропейської фізико-географічної країни лісостепової природної зони Дністровсько-Дніпровської височинної фізико-географічної провінції.

Північна частина Лисянщини, що в антропогенному періоді (останні 2 млн років) зазнала прямого впливу Дніпровського зледеніння (180 тис. років тому) по лінії Ріпки-Журжинці, відноситься до Північнопридніпровської височинної області (I), а південна Лисянщина — до Центральнопридніпровської височинної області (II).

Остання поділяється на 2 фізико-географічних райони:

Ландшафтний поділ[ред. | ред. код]

Діаграма розподілу землі

81 % території району перетворено на сільськогосподарські угіддя. Для решти земель характерні такі ландшафти:

Природно-заповідні території[ред. | ред. код]

Заказник Площа, га Розташування
1 Боярський 3,1 Боярка
2 Босівський 22,6 Босівка
3 Бужанський 8,2 Бужанка
4 Виноградський 3,0 Виноград
5 Вотилівський 26,0 Вотилівка
6 Мар'янівський 7,0 Мар'янівка
7 Кам'янобрідський 12,0 Кам'яний Брід
8 Лисянський 12,0 Лисянка
9 Площівський 1,0 Почапинці
10 Почапинський 3,9 Почапинці
11 Ріпківський 4,7 Ріпки
12 Семенівський 27,3 Семенівка
13 Шестеринський 4,3 Шестеринці
14 Чаплинський 6,9 Чаплинка
15 Хижинський 4,3 Хижинці
16 Яблунівський 3,2 Яблунівка
17 Будищанський 2,5 Будище

Серед природно-заповідних об'єктів в Лисянському районі виділяють заказники місцевого значення (16 гідрологічних та 1 ентомологічний), 2 гідрологічні пам'ятки природи місцевого значення, парк — комплексна пам'ятка садово-паркового мистецтва, комплексна пам'ятка природи загальнодержавного значення та цінна гідрологічна природна територія, що охороняється з метою віднесення її до природно-заповідного фонду.

Серед пам'яток природи місцевого значення (загальна площа 0,7 га):

Парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва — Рубаний міст в однойменному селі (площа 4,8 га), пам'ятка природи загальнодержавного значення — Козацькі Вали в селі Хижинці (площа 8 га) та Карлсбад в Лисянці (цінна гідрологічна природна територія, що охороняється з метою віднесення її до природно-заповідного фонду області).

Історія[ред. | ред. код]

Лисянщина на карті Київської губернії (XVIII ст.)

В X столітті територія району належала до Київського князівства, з 1471 року — до Київського воєводства Великого Литовського князівства. З 1569 року край відноситься до Київського воєводства Речі Посполитої. З 1648 року Боярська та Кам'янобрідська сотні належали до Білоцерківського полку, Лисянський полк включав сотні: Вільшанську, Ситниківську, Сахнівську, Мліївську, Городищенську, а в період ліквідації полку — сотні Лисянки (Гавриленкова, Демкова та Лисянська) входили до складу Корсунської полку. З 1797 року Лисянська, Боярська, Виноградська та Журжинецька волості входили до Звенигородського повіту Київської губернії, села Чаплинка, Шушківка, Петрівка-Попівка та Тетянівка — до Таращанського повіту.

У 1923 році відповідно до постанови ВУ ЦВК було утворено Лисянський район в складі Київської області, до якого увійшли містечко Лисянка та 38 сіл, об'єднаних у 27 сільських та 1 селищну ради. З 1954 року район став складовою новоутвореної Черкаської області. В 1963 році у зв'язку з укрупненням районів, Лисянський був розформований. Але 1 січня 1965 року знову відновлений в колишніх межах.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Чижівську сільраду Лисянського району до складу Звенигородського району.[1]

За період радянської влади низка населених пунктів Лисянщини зникли — села Тетянівка та Буда-Журжинська, — або ж об'єднані з іншими поселеннями. Так 12 липня 1958 року село Брідок було приєднано до складу села Порадівка, село Харченків — до села Боярка, село Червона Зірка — до села Розкошівка, село Франківка — до села Кам'яний Брід.

25 червня 1965 року село Порадівка було приєднано до села Боярка, 3 липня 1970 року село Жовтень (Монастирок) — до містечка Лисянка. Окрім того низка населених пунктів відійшли до сусідніх районів — села Павлівка та Тинівка увійшли до складу Жашківського району.

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Лисянського району було створено 39 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 70,65 % (проголосували 13 885 із 19 654 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 48,71 % (6 764 виборців); Юлія Тимошенко — 18,30 % (2 541 виборців), Олег Ляшко — 12,86 % (1 786 виборців), Анатолій Гриценко — 11,07 % (1 537 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,86 %.[2]

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність[ред. | ред. код]

Населення району становить 24 795 особи (станом на 1 вересня 2011 року), в тому числі сільського — 16 589, а міського — 8 206. Динаміка чисельності району за останні роки від'ємна. Якщо в 1989 році населення району становило 32 603 особи, то в 2001 році воно знизилось до 29 100 осіб, за переписом 2005 року склало всього 27 362 особи, а в 2010 році становило 25 027

Діаграма національного складу населення району

Щільність[ред. | ред. код]

Щільність населення району становить 36,7 чол/км², що свідчить про малу заселеність краю. Для порівняння щільність області — 69 чол/км², України — 79 чол/км². Населені пункти розподілені територією району рівномірно, найбільше скупчення спостерігається в долині річки Гнилий Тікич та на південному сході.

Національний склад[ред. | ред. код]

Національний склад населення району взагалі одноманітний — 97,3 % складають українці, а це 26 630 осіб. Серед національних меншин найбільшу частку становлять росіяни — 2,1 % або 582 особи.

Населені пункти[ред. | ред. код]

Містечко Лисянка

В районі знаходиться 39 населених пунктів, з яких 1 містечко (смт), 35 сіл та 3 селища:

Населений пункт Населення,
осіб, (2005)
1 Лисянка 8056
2 Бужанка 1828
3 Почапинці 1281
4 Виноград 1248
5 Кам'яний Брід 905
6 Журжинці 864
7 Босівка 828
8 Вотилівка 726
9 Боярка 725
10 Шубині Стави 698
11 Хижинці 654
12 Смільчинці 645
13 Федюківка 631
14 Чаплинка 614
15 Ріпки 587
16 Будище 552
17 Яблунівка 545
18 Жаб'янка 513
19 Дашуківка 475
20 Рубаний Міст 454
Населений пункт Населення,
осіб, (2005)
21 Погибляк 447
22 Мар'янівка 431
23 Шестеринці 427
24 Розкошівка22 373
25 Семенівка 369
26 Верещаки3 290
27 Орли16 288
28 Петрівка-Попівка 269
29 Тихонівка 263
30 Дібрівка 250
31 Писарівка 250
32 Ганжалівка12 199
33 Петрівська Гута6 186
34 Чеснівка11 140
35 Товсті Роги7 128
36 Шушківка14 97
37 Дубина21 52
38 Кучківка17 42
39 Михайлівка10 32

Примітки: 1. жирним шрифтом вказано смт, курсивом — селища; 2. верхній індекс вказує на номер поселення, до місцевої ради якого відноситься населений пункт

Економіка[ред. | ред. код]

Сільське господарство[ред. | ред. код]

На 1 січня 2008 року сільське господарство району використовувало 60 650 га угідь, з них 85 % (51 516 га) складає рілля, 7 % (4355 га) — сіножаті, 6 % (3774 га) — пасовища та 2 % (1005 га) — сади. Серед найбільших сільськогосподарських підприємств Лисянщини можна виділити такі (станом на 21 грудня 2008):

Серед рослинництва виділяються посіви зернових культур (станом на 1 січня 2008): 41 % пшениця (10 201 га), 35 % ячмінь (8763 га), 21 % кукурудза (5408 га). Сіють також гречку (358 га), горох (321 га), жито (270 га), овес (58 га), просо (38 га) та квасолю (29 га). Серед технічних культур виділяються цукровий буряк (30 %; 4458 га), соя (26 %; 3801 га), соняшник (25 %; 3667 га) та ріпак (19 %; 2765 га). Кормові культури розподілились таким чином: 37 % багаторічні трави (1760 га), 20 % кукурудза на силос (963 га), 18 % однорічні трави (868 га), 14 % кормовий буряк (645 га), а також 8 % безпокривні трави (358 га) та 3 % гарбузи (145 га).

Серед галузей тваринництва в районі розвинені свинарство (понад 15 тис. голів), бджільництво (3,5 тис. сімей), скотарство (близько 3,5 тис. голів великої рогатої худоби) та конярство (понад 100 голів). Розвинене присадибне птахівництво та річкове й ставкове рибальство.

Промисловість[ред. | ред. код]

Оскільки район є сільськогосподарським, то промисловість розвинена досить слабко. На Лисянщині зареєстровано всього 21 підприємство виробничої інфраструктури. Найбільшим серед них є ВАТ «Дашуківські бентоніти» на базі Черкаського родовища бентонітових глин. Родовище було розвідане ще в 1949 році. Його запаси становлять 50 млн т, виробничі потужності — 200 тис. т у рік. Найбільшими споживачами продукції є понад 200 підприємств машинобудування, чорної металургії, хімічної та нафтовидобувної промисловості України, Росії, Білорусі, країн Прибалтики, Близького Сходу та Євросоюзу.

У районі працюють понад 700 приватних підприємців. Окрім того в районі працюють:

Транспорт[ред. | ред. код]

В районі розвинені такі види транспорту як автомобільний, залізничний та трубопровідний. Автомобільні шляхи загального користування становлять 471 км, в тому числі з твердим покриттям — 246 км. Найважливішими автошляхами є автодороги Р-04 (Р-7, Т-1010) (Біла Церква-Звенигородка), Т-2403 (Корсунь-Шевченківський-Жашків) та Т-2408 (Лисянка-Городище). Парк приватних автомобілів нараховує приблизно 3000 одиниць.

Автобусна зупинка в селищі Мар'янівка

До Черкаського родовища бентонітових глин (Дашуківка) підведена залізниця. На ній в районі збудовані тільки 2 залізничні станції — Дашуківка та Лисянка. Окрім того на південному сході є 2 гілки вузькоколійної залізниці, які в наш час[Коли?] взагалі не використовуються. Вони починаються від села Водяники Звенигородського району:

До 20 сіл району та Лисянки були підведені газопроводи, що дали змогу селянам користуватись блакитним паливом. Одна гілка проведена від газопроводу «Уренгой-Ужгород» до сіл на півночі району. На півдні та сході друга гілка була проведена від газопроводу «Союз».

Лінії електропередачі та телефонного зв'язку підведені до кожного населеного пункту району. Родовище бентонітових глин в селі Дашуківка була проведена високовольтна ЛЕП з Київської області.

Суспільство[ред. | ред. код]

Культура[ред. | ред. код]

В районі діють кілька закладів культури, а саме в смт. Лисянка працюють районний державний краєзнавчий музей, музей-кімната С. Г. Савранського, будинок культури, міська та районна бібліотеки, а також діє осередок Всеукраїнської спілки краєзнавців «Витоки». У селах району діють:

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

В районі діють центральна районна лікарня, районна санепідемстанція та центральна районна аптека в смт. Лисянка, фельдшерсько-акушерські пункти в кожному селі (окрім Михайлівки), дільничні лікарні в селах Виноград та Боярка; сільські амбулаторії в селах Бужанка та Почапинці; відділення центральної районної аптеки в селах Виноград, Боярка, Бужанка та Почапинці.

Освіта[ред. | ред. код]

НВК в селищі Мар'янівка

Мережа навчальних закладів[ред. | ред. код]

На території Лисянського району  функціонує 23 загальноосвітні навчальні заклади, 19 дошкільних навчальних закладів (з них 17 у складі НВК — загальноосвітніх шкіл І-ІІ чи І-ІІІ ступенів); 2 освітні округи (на базі Лисянської ЗОШ № 2 та Лисянського НВК), позашкільний заклад — районний Будинок дитячої та юнацької творчості, а також Бужанський міжшкільний навчально-виробничий комбінат.

Мережа дошкільної освіти[ред. | ред. код]

Дошкільну освіту діти здобувають у 19 дошкільних установах, у тому числі серед 17 НВК. З них 3 міських та 16 сільських закладів. Станом на 1 січня 2014 року дошкільною освітою охоплено 762 дітей дошкільного віку, що становить 97 % від загальної кількості дітей району.

Мережа загальної середньої освіти[ред. | ред. код]

Протягом 20092013 років відбулись зміни в мережі навчальних закладів, зменшився контингент учнів. 2012 року за рішенням сесії Лисянської районної ради від 28 лютого № 11-04/VI до Петрівсько-Попівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів було приєднано дошкільну установу «Малятко», утворивши Петрівсько-Попівський НВК «Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітня школа І ступеня»; Рубаномостівську ЗОШ І ступеня було реорганізовано шляхом приєднання ДНЗ «Сонечко». Обидва заклади було передано на баланс сільських рад.

У сільській місцевості діє 21 загальноосвітній навчальний заклад, з них 17 — навчально-виховні комплекси. У навчальних закладах сільської місцевості навчається 1427 учнів. У загальноосвітніх навчальних закладах нараховується 194 класи (початкових класів — 68, середніх класів — 97, старших класів — 29), З них у сільській місцевості — 150 класів (початкових класів — 53, середніх класів — 74, старших класів — 23). Середня наповнюваність класів у 2013—2014 навчальному році по району становила 11,4 учнів, у сільській місцевості 9,5 учнів на клас. Наповнюваність закладів по району становить 96 учнів, у сільській місцевості — 68 учнів на заклад.

Релігійні громади[ред. | ред. код]

В районі серед різних релігійних громад виділяються:

Церква християн віри євангельської «Джерело життя» — 1 громада;

Серед храмів та церков району слід виділити Храм святого Михаїла (Лисянка), Церква святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії (Боярка), Храм святого Миколая (Вотилівка; XIX ст.), Свято-Успенська церква (Чаплинка), Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Журжинці).

Туризм[ред. | ред. код]

Туристичні маршрути[ред. | ред. код]

Лисянський район багатий на туристичні пам'ятки архітектури, природи та історичних подій. З них до маршруту «Золота підкова Черкащини» відносяться:

  • музейний комплекс просто неба в селі Шушківка;
  • музейний комплекс просто неба в селі Боярка (Порадівка).

Окрім того існують туристичні маршрути:

Туристичні об'єкти[ред. | ред. код]

Панський маєток в селищі Мар'янівка

Відомі люди[ред. | ред. код]

Лубко М. П.

В районі народились багато відомих людей України та колишнього Радянського Союзу, героїв німецько-радянської війни. Допускається, що одним з вірогідних місць народження гетьмана України Богдана Хмельницького була Лисянка, оскільки його батько був громадянином містечка. В селі Будище знаходиться маєток пана Енгельгардта, в якому козачкував Тарас Шевченко.

Серед відомих людей району:

Див. також: Категорія:Персоналії:Лисянський район

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Атлас Лисянського району Черкаської області — К.: Синопсис, 2008;
  • Щербатюк В. М. Історія регіонів України: Лисянщина. — К.: Логос, 2002.

Посилання[ред. | ред. код]

Київська область
(Ставищенський район)
Київська область
(Таращанський район, Богуславський район)
Корсунь-Шевченківський район
Жашківський район Gray compass rose.svg Корсунь-Шевченківський район
Маньківський район Звенигородський район Звенигородський район