Зеленогорськ (Санкт-Петербург)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Зеленогорськ
рос. Зеленогорск фін. Terijoki
Coat of Arms of Zelenogorsk (St Petersburg) (2000).png Flag of Zelenogorsk (St Petersburg).png
Герб Зеленогорська Прапор Зеленогорська
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Санкт-Петербург
Код ЗКАТУ: 40 281 509
Основні дані
Час заснування: 1548
Статус міста з 1946 року
Населення 14 958 (2010)
Телефонний код +7-78, 98, 178
Географічні координати: 60°12′ пн. ш. 29°42′ сх. д. / 60.200° пн. ш. 29.700° сх. д. / 60.200; 29.700Координати: 60°12′ пн. ш. 29°42′ сх. д. / 60.200° пн. ш. 29.700° сх. д. / 60.200; 29.700
Часовий пояс UTC+4
Карта
Зеленогорськ (Росія)
Зеленогорськ
Зеленогорськ

Commons-logo.svg Зеленогорськ у Вікісховищі

Зеленогорськ (до 1948 — Терійокі, фін. Terijoki) — місто в Російській федерації, муніципальне утворення в складі Курортного району Санкт-Петербурга, кліматичний курорт на північному березі Фінської затоки Балтійського моря.

Залізнична станція Зеленогорськ розташована на 50-му кілометрі лінії Санкт-Петербург (Фінський вокзал)—Виборг. Населення — 14 958 осіб (2010), найменше за чисельністю мешканців місто в складі Санкт-Петербургу.

Положення та рельєф[ред.ред. код]

Місто розкинулося на 13 км вздовж північного узбережжя Невської губи Фінської затоки Балтійського моря. Природний ландшафт утворює вкрите лісом пасмо дюн та пагорбів, яке переривається долинами річок і малими озерами, ставками і ділянками оголеної морени. Оточений піщаним («золотим») пляжем шириною до 160 м. На відстані 12 км від Зеленогорська — Сімагінське озеро зі зручними пляжами.

Історія[ред.ред. код]

Історичний герб Терійокі

У письмових джерелах фінське поселення Терійокі вперше згадується під 1548 роком у зв'язку з указом шведського короля Густава Вази про страту кількох місцевих контрабандистів. Серед страчених виявився якийсь Анті з Терійокі. У XVI столітті село Терійокі, що складалася з трьох оподатковуваних селянських дворів, були приписане до парафії Уусікірко. У першій половині XVII століття в Терійокі нараховувалося 29 дворів.

У 1721 році, після підписання Ніштадського миру, за підсумками Північної війни, землі Старої Фінляндії, де розташоване Терійокі, відійшли до Російської імперії і були включені до складу Виборзької губернії.

У 1848 році в Терійокі було 36 дворів і невеликий миловарний заводик, який обслуговувався чотирма робітниками. У 1870 році, після відкриття Фінської залізниці та будівництва першого дерев'яного вокзалу, в цих місцях стали з'являтися численні дачі. Селище швидко росло, влітку його населення доходило до 10 тисяч осіб. Багато петербуржців купували тут ділянки землі і оселялися на цілий рік.

У 1907 році в Терійокі було 1400 дач, 44 вулиці. У 1912 році сюди провели електрику. Влітку приїжджало 55 тисяч дачників. Постійних мешканців — 5 тисяч осіб. Основну масу власників та орендарів дач на рубежі XIX–XX століть складали купці, промисловці, заможне дворянство і чиновники з Санкт-Петербурга, столична інтелігенція.

У середині травня 1918 року внаслідок Першої радянсько-фінської війни Терійокі відійшло до Фінляндії. За підсумками Тартуського мирного договору 14 березня 1920 року кордон між РРФСР і Фінляндією був закріплений по річці Сестра.

Внаслідок Зимової війни 1939–1940 років Терійокі разом з усім Карельським перешийком було загарбане СРСР. Селище було повністю зруйноване і з 1940 року почало заселятися переселенцями з різних куточків СРСР.

Під час Другої світової війни, протягом 19411944 років, знову в складі Фінляндії. За Паризьким мирним договором 1947 року Виборзька губернія включена до складу СРСР, фінська волость Терійокі припинила існування.

У 1946 році Терійокі надано статус міста, а в 1948 році перейменоване на Зеленогорськ.

З 1991 року в складі Російської федерації.

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.