Зелікін Самарій Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зелікін Самарій Маркович
Дата народження 18 березня 1931(1931-03-18)
Місце народження Лисичанськ, Українська СРР, СРСР
Дата смерті 23 грудня 2007(2007-12-23) (76 років)
Місце смерті Москва, Росія
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Професія кінорежисер
Член у Спілка кінематографістів СРСР
Нагороди
Премія Ленінського комсомолу Заслужений діяч мистецтв Росії

Зелікін Самарій Маркович (нар. 18 березня 1931(19310318), с. Верхнє (тепер входить до складу міста Лисичанськ), Луганська область — пом. 23 грудня 2007)  — радянський і російський режисер-документаліст. Заслужений діяч мистецтв Росії (1998). Дійсний член Міжнародної академії телебачення та радіо.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив факультет журналістики Харківського університету (1953).

На Харківській студії телебачення створив фільми:

  • «У наших друзів моряків» (1958),
  • «Книга дружби» (1959),
  • «Слово про Україну» (1961),
  • «За законами нашого завтра» (1965),
  • «Тореадори з Васюківки»,
  • «Живе людина на околиці» (1966),
  • «Революція продовжується» (1967),
  • «Шинов та інші» (1967).

Згодом переїхав до Москви.

Створив близько 70 документальних фільмів, лауреат низки міжнародних фестивалів. Його стрічки — «Труды и дни Терентия Мальцева», «Семейный круг», «Эвакуация», «Человек меняет кожу» — взірці теледокументалістики. Фахівці називають Самарія Зелікіна класиком радянського документального кіно[1][2].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]