Земля Ван-Дімена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Van Diemen's Land (15202418751).jpg

Земля Ван-Дімена — це інша назва острова Тасманія, який входить до території Австралії. Назву острова було змінено на «Тасманія» у 1856 році.

Історія[ред. | ред. код]

Дослідження острова[ред. | ред. код]

Голландський дослідник Абель Тасман став першим європейцем, який висадився на Тасманію в 1642 році. Висадка відбулася в затоці Блекмен. Тасман назвав острів на честь Антоні ван Дімена[ru], генерал-губернатора голландської Ост-Індійської компанії, який відправив Тасмана у його плавання. Між 1772 і 1798 роками, лише південно-східна частина острова була відвідана людьми. Людям було невідомо про те, що Тасманія є островом аж до того часу, коли Метью Фліндерс і Джордж Басс[en] пропливли навколо острова у 1798—1799 роках.

У січні 1793 року французька експедиція висадилася на острові та протягом 5 тижнів вивчала географію і природу острова. У 1802—1803 роках інша французька експедиція дослідила протоку Д'Антркасто[ru] і острів Марайа та нанесли на карту Бассову протоку.

Рання колонізація[ред. | ред. код]

Мисливці на тюленів та китобої базувалися на Тасманії з 1798 року. У серпні 1803 року губернатор Нового Південного Уельсу Філіп Кінг[en] відправив лейтенанта Джона Бовена[ru] розгорнути невелику військову заставу на східному березі річки Деруент, для того, щоби завадити французьким дослідникам заявити права на острів.

Від 24 вересня 1804 року до 4 лютого 1813 року острів було поділено на два адміністративні округи: територіальний округ Корнуол[en] на півночі та територіальний округ Букінгем[en] на півдні. Кордон між округами було проведено по 42 паралелі. Округом Корнуол керував Вільям Патерсон[en], а округом Букінгем керував Девід Коллінз[en].[1][2]

Генерал-майор Ральф Дарлінг[en] був призначений губернатором Нового Південного Уельсу 1825 року. В тому ж році він відвідав місто Гобарт і 3 грудня проголосив про створення незалежної колонії. Він був губернатором цієї колонії протягом 3 днів.[3]

1856 року колонія отримала право на самоврядування та представницький парламент. Назву острова та колонії було офіційно змінено на «Тасманія» 1 січня 1856 року.[4][5]

Колонія для злочинців[ред. | ред. код]

Від 1800 і до 1853 року Земля Ван-Дімена була основною колонією для злочинців в Австралії. Через тимчасове припинення перевезення злочинців до Нового Південного Уельсу, всіх каторжників відправляли на Землю Ван-Дімена. В підсумку, близько 73 тисяч каторжників було перевезено на Землю Ван-Дімена. Це майже 40 % всіх каторжників, яких відправили в Австралію.[6]

Чоловіки-каторжники відбували термін покарання на призначеній[прояснити] праці на вільних поселенців або у бригадах робітників, призначених для громадських робіт. Тільки найважчих в'язнів відправляли у в'язницю на півострові Тасман, яка була відома як Порт-Артур[en]. Жінок-каторжниць призначали служницями в домашні господарства вільних поселенців або відправляли в трудові табори для жінок. На Землі Ван-Дімена було 5 таких таборів.

Каторжники, які відбули термін покарання, часто відразу залишали Землю Ван-Дімена. Багато з них поселилися у новій вільній колонії Вікторія, що тривожило вільних поселенців у містах, таких як Мельбурн.

Між поселенцями з Вікторії та поселенцями з Землі Ван-Дімена іноді зростала напруженість, особливо під час золотої лихоманки у Вікторії, коли поселенці з Землі Ван-Дімена кинулися на золоті копальні Вікторії.

Скарги від жителів Вікторії щодо недавно звільнених каторжників з Землі Ван-Дімена, які знову вчиняють злочини у Вікторії, були однією з причин для припинення перевезення каторжників на Землю Ван-Дімена у 1853 році.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Constitutional Events. Tasmanian Parliamentary Library. Процитовано 11 червня 2019. 
  2. Colonel Collins' Commission 14 January 1803 (NSW). Museum of Australian Democracy. Процитовано 11 червня 2019. 
  3. 150th Anniversary of Australia. The Mercury (Hobart, Tasmania). 26 січня 1938. с. 6. Процитовано 26 січня 2012 — через National Library of Australia. 
  4. Newman, Terry Becoming Tasmania. Companion Web Site (Parliament of Tasmania)
  5. VanDiemensLand.com. About Van Diemen's Land
  6. Maxwell-Stewart, Hamish. «The state, convicts and longitudinal analysis.» Australian Historical Studies 47, no. 3 (2016): 414—429.
  7. Fletcher, B. H. (1994). 1770—1850. In S. Bambrick (Ed.), The Cambridge encyclopedia of Australia (pp. 86–94). Cambridge: Cambridge University Press.

Посилання[ред. | ред. код]

Сайт LonelyPlanet