Знищення російського посольства в Тегерані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Знищення російського посольства в Тегерані — події, пов'язані із загостренням російсько-перських стосунків, яке було наслідком ганебного для Персії Туркманчайського миру.

Знищення посольства Російської імперії у Тегерані сталося 30 січня 1829 року. За традиційним мусульманський календарем – місячною Хіджрою — підписання Туркманчайського трактату відбулося в ніч із 5 на 6 шаабана 1244 року, а розгром посольства в Тегерані – через рік,— 6 шаабана 1245 року [1].

Передумови[ред. | ред. код]

Російсько-перська війна 1826—1828 років була спробою Персії ревізувати умови Ґюлістанського мирного договіру. Завершилася вона Туркманчайським мирним договором, вкрай невигідним і принизливим для Персії. До підписання угоди, як один із головних діячів царського посольства, що вважався знавцем персів та звичаїв їх країни, мав стосунок Олександр Грибоєдов. Він також брав участь у воєнних діях проти Персії. Тогочасний автор так оцінював ситуацію:

«Коли, розбитий вщент під Нахічева́нню, Аббас-Мірза сам просив про припинення воєнних дій, Грибоєдов був посланий до перськогой табору і, після багатьох зусиль, домігся вигідного для Росії Туркманчайского договору, що приніс їй і значну територію, і велику контрибуцію. Поступки ці були зроблені персами супроти волі, з необхідності; крізь барвисті люб'язності у східному стилі занадто ясно проглядали ненависть і нестерпне бажання помститися і повернути все втрачене. Грибоєдов, справедливо пишаючись своїм успіхом, не приховував своїх побоювань щодо цієї помсти і, можливо, скорого поновлення війни [2]».— Олексій Веселовський.
Оригінальний текст (рос.)
«Когда, разбитый на голову подъ Нахичеванью, Аббасъ-Мирза самъ просилъ о прекращеніи военныхъ дійствій, Грибоедов былъ посланъ въ персидскій лагерь и, послѣ многихъ усилій, добился выгоднаго для Россіи Туркманчайскаго договора, принесшаго ей и значительную территорію, и большую контрибуцію. Уступки эти были сделаны персами противъ воли, по необходимости; сквозь витіеватыя любезности въ восточном вкусѣ слишкомъ ясно проглядывали ненависть и нетерпеливое желаніе отмстить и взять назадъ все уступленное. Грибоедов, справедливо гордясь своимъ успѣхомъ, не скрывалъ своихъ опасеній этой отместки и, быть можетъ, скораго возобновленія войны».— Алексей Веселовскій

У лютому 1828 року Іван Паскевич відправив О. Грибоєдова з доповіддю і текстом Туркманчайського мирного договору до Миколи I. Не дивлячись на виявлене ним небажання відправитися до Персії, де, як він розумів, його ненавиділи як головного винуватця приниження національної честі, не міг відмовитись від наказу імператора.

Поведінка російського посла[ред. | ред. код]

О. Грибоедов був одним із авторів принизливої для Персії Туркманчайської мирової угоди. Коли ж він прибув до Тегерану як посол, він відразу почав застосовувати на ділі розроблену ним програму дій: підкреслював рос. достоинство русского имени, порушував прийнятий етикет шахського двору, не виказував до шаха належної пошани, наполегливо вимагав сплати контрибуції не йдучи ні на які поступки. Приймав під своє заступництво то доглядача гарему, то його мешканок, якщо вони були з числа російських підданих і шукали захисту російської посла. Взагалі намагався ні в чому не поступатися норовливим персам. Все це робилося навмисне і, врешті-решт, Грибоєдов занадто далеко зайшов. Збуджуваний сторонніми нашіптуваннями, він діяв іноді зухвалим чином [2].

Розвиток подій[ред. | ред. код]

Наслідки[ред. | ред. код]

Тіло Грибоєдова було вивезене до Тифлісу, до монастиря Св. Давида.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тарас Ашурков. Маловідомі деталі у справі про загибель місії О.С. Грибоєдова в Ірані.— Історична панорама. Збірник наукових статей.- 2014.- Вип. 19.— С. 26.
  2. а б Алексей Веселовскій. Грибоѣдов (Александръ Сергѣевичъ).— В кн.: Энциклопедическій словарь. Томъ IXА. Гравелатъ — Давенантъ. Издатели: Ф. А. Брокгаузъ (Лейпцигъ), И. А. Ефронъ (С.-Петербургъ).— С.-Петербургъ: Типо-Литографія И. А. Ефрона, 1893.— С. 689—696.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарас Ашурков. Маловідомі деталі у справі про загибель місії О.С. Грибоєдова в Ірані.— Історична панорама. Збірник наукових статей.- 2014.- Вип. 19.— С. 21—29.
  • Алексей Веселовскій. Грибоѣдов (Александръ Сергѣевичъ).— В кн.: Энциклопедическій словарь. Томъ IXА. Гравелатъ — Давенантъ. Издатели: Ф. А. Брокгаузъ (Лейпцигъ), И. А. Ефронъ (С.-Петербургъ).— С.-Петербургъ: Типо-Литографія И. А. Ефрона, 1893.— С. 689—696.

Посилання[ред. | ред. код]