Грибоєдов Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олекса́ндр Сергі́йович Грибоє́дов
Александр Сергеевич Грибоедов
Портрет роботи Івана Крамського, 1875 рік

Портрет роботи Івана Крамського, 1875 рік
Народження 4 (15) січня 1795(1795-01-15)
  Москва, Російська імперія
Смерть 30 січня (11 лютого) 1829(1829-02-11) (34 роки)
  Тегеран
Поховання
Gravestone of Aleksandr Griboyedov.jpg :
Мтацмінда
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Alma mater Московський університет благодійний пансіон[d] і Московський державний університет імені Ломоносова
Мова творів російська мова[1]
Рід діяльності російський драматург, поет та дипломат
Напрямок реалізм
Жанр комедія
Magnum opus: комедія «Лихо з розуму»
Нагороди та премії
Орден Святої Анни 2 ступеня
орден Лева і Сонця
Автограф: Griboyedov Signature.jpg
CMNS: Грибоєдов Олександр Сергійович на Вікісховищі

Олекса́ндр Сергі́йович Грибоє́дов (нар.4 (15) січня 1795(17950115), за іншими джерелами — 1794, Москва, Російська імперія — пом.30 січня (11 лютого) 1829, Тегеран) — російський письменник, дипломат.

Закінчив 1810 Московський університет. Був послом Росії в Персії. Підтримував стосунки з діячами декабристського руху В. Кюхельбекером, К. Рилєєвим, О. Бестужевим тощо. Загинув унаслідок політичної провокації.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 4 січня (15 н.с.) 1795 року в Москві в родині офіцера російської гвардії, дворянина. Отримав різносторонню домашню освіту. Семи років відданий в Московський університетський пансіон. В одинадцять років Грибоєдов — студент Московського університету. Закінчивши словесне відділення філософського факультету, він вступив на юридичне відділення і отримав другий диплом — кандидата права. У 1810 році навчається на природничо-математичному факультеті. З дитинства знав французьку, англійську, німецьку та італійську мови, за час навчання в університеті вивчав грецьку та латинську, пізніше — перську, арабську і османську. Він володів і музичними здібностями: грав на фортепіано, флейті, сам складав музику. У службу вступив корнетом у Московський гусарський полк, сформований князем Салтиковим — 26 липня 1812 року, за розформування полку переведений в Іркутський гусарський полк — 17 грудня 1812 року, вийшов з військової служби в березні 1816 року. Вступив в Колегію закордонних справ у червні 1817 року. У середині 1818 року Грибоєдов призначений секретарем російської місії в Персії. Призначення це було по суті засланням, приводом для якого послужила участь Грибоєдова секундантом в дуелі офіцера В. А. Шереметєва і графа А. П. Завадовського через артистку Істоміну. У лютому 1819 року Грибоєдов приїхав до Тавризу. 19 лютого 1822 року переведений з місії до О. П. Єрмолова на Кавказ для занять по дипломатичній частині. У 18231825 роках Грибоєдов був у тривалій відпустці, працював над поемою «Лихо з розуму». Наприкінці 1825 року Грибоєдов повернувся на Кавказ.

Дійсний член Вільного товариства любителів російської словесності. За показаннями ряду декабристів (Оболенський, Трубецькой, Рилєєв, Бріген) був членом Північного товариства; сам це заперечував.[2] Наказ про арешт від 2 січня 1826 року, заарештований у фортеці Грозний — 23 січня, привезений до Петербургу на головну гауптвахту — 11 лютого 1826 року, ув'язнений в Головному штабі. Слідча комісія у справі декабристів не довела причетність Грибоєдова до декабристського руху. Височайше наказано звільнити з виправдувальним атестатом, повисити в наступний чин і видати річну платню. Звільнений 2 червня 1826 року.

Могила Грибоєдова О. С.

Після повернення на Кавказ в 1826 році Грибоєдов виступає як дипломат, йому наказано відати дипломатичними відносинами з Османською імперією і Персією. Після зміщення Єрмолова служив при Паскевича. Колезький радник — 6 грудня 1827 року. У 1828 році бере участь у підготовці Туркманчайського мирного договору, укладеного з Персією. За укладання Туркманчайського мирного договору з Персією нагороджений орденом святої Анни 2 ст. з алмазними знаками. Потім він отримує призначення повноважним міністром у Персію. 22 серпня (3 вересня) 1828 року в Тифлісі Грибоєдов одружується на Ніні Чавчавадзе, дочці свого друга, відомого поета О. Чавчавадзе. Залишивши дружину в Тавризі, виїхав з посольством до Тегерана. Убитий в Тегерані натовпом перських фанатиків. Тіло Грибоєдова було перевезено до Тифлісу і поховано на горі святого Давида (нині там знаходиться Пантеон Мтацмінда).

Перші твори[ред.ред. код]

Пам'ятник Грибоєдову О. С. в Москві

Перші твори — комедії «Молоде подружжя» (1815), «Своя сім'я, або Заміжня наречена» (1817, у співавторстві з О. Шаховським і М. Хмельницьким), та «Студент» (1817, з П. Катеніним).

Комедія «Лихо з розуму»[ред.ред. код]

У комедії «Лихо з розуму» («Горе от ума», 1824) з великою художньою силою висловив протест проти тогочасного суспільного ладу, змалював трагедію «зайвої людини», яка, маючи великий внутрішній потенціал, фактично не була потрібна державі. Пафос твору — у захисті свободи, вільної людської особистості, у пристрасному запереченні духовного рабства.

Комедія, у поетиці якої поєднуються риси драматургії класицизму і нового, реалістичного зображення дійсності, написана живою, близькою до народної, афористичною мовою. Вона стала етапним твором у розвитку російської літератури. Крилаті вислови, на які так багата п'єса, ввійшли в літературний і побутовий обіг наступних поколінь.

Незавершені твори Грибоєдова[ред.ред. код]

Незавершені літературні задуми Грибоєдова («1812 рік», 1824 — 1825; «Грузинська ніч», 1826 — 1827) свідчили про посилення в його творчості антикріпосницьких мотивів.

Зв'язки з Україною[ред.ред. код]

У травні — червні 1825 року Грибоєдов перебував у Києві, зустрічався з керівниками декабристського руху. В Києві 1831 року (вперше без цензурних змін) було поставлено комедію «Лихо з розуму».

Комедією Грибоєдова захоплювався Тарас Шевченко. Вислів — «Воскреснем ли когда от чужевластья мод!» — він узяв епіграфом до нездійсненого видання «Кобзаря».

Переклади українською[ред.ред. код]

Українською мовою «Лихо з розуму» переклали А. Волкович («Горе з розуму», 1936), Максим Рильський, Діодор Бобир, Євген Дроб'язко (у співавторстві, «Лихо з розуму», 1947).

Твори[ред.ред. код]

  • Сочинения, т. 1–2. — М., 1971.
  • Избранное. — М., 1978.
  • Сочинения в стихах. — Л., 1987.
  • Лихо з розуму. — К., 1951.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb12044982w
  2. Алфавит членам бывших злоумышленных тайных обществ и лицам, прикосновенным к делу, произведенному высочайше учрежденною 17-го декабря 1825-го года Следственною Комиссиею составлен 1827-го года. //Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.,"Наука", 1988,с.250 — 251

Джерела[ред.ред. код]

  • А. С. Грибоедов в воспоминаниях современников. — М., 1980.
  • Нечкина М. В. Грибоедов и декабристы. — М., 1977.
  • Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М., Наука. — 1988. — С. 59. (рос.)
  • Орлов В. Грибоедов. — Л., 1967.
  • Пиксанов Н. К. Творческая история «Горе от ума». — М., 1971.
  • А. С. Грибоедов. Творчество. Биография. Традиции. — Л., 1977.
  • Лебедев А. А. Грибоедов. — М., 1980.
  • Мещеряков В. П. А. С. Грибоедов. Литературное окружение и восприятие (19 — начало 20 вв.). — Л., 1983.
  • Фомичев С. А. Комедия А. С. Грибоедова «Горе от ума». — М., 1983.
  • УЛЕ. Т. 1. — К., 1988. — С. 488.

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.