Золотий ключик, або Пригоди Буратіно
| Золотий ключик, або Пригоди Буратіно | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Золотой ключик, или Приключения Буратино | ||||
 | ||||
| Жанр | казка | |||
| Автор | О. М. Толстой | |||
| Мова | російська | |||
| Опубліковано | 1936 | |||
| ISBN-13: | 978-5-465-01370-3 | |||
| ISBN-10: | 5-465-01370-2 | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
«Золотий ключик, або Пригоди Буратіно» (рос. Золотой ключик, или Приключения Буратино) — повість-казка Олексія Миколайовича Толстого, що являє собою літературну обробку казки Карло Коллоді «Пригоди Піноккіо. Історія дерев'яної ляльки». Толстой присвятив книгу своїй майбутній дружині Людмилі Іллівні Крестинській.
Історія створення[ред. | ред. код]
Створення повісті почалося з того, що в 1923 році Олексій Толстой, будучи в еміграції, редагував російський переклад казки італійського письменника Карло Коллоді «Пригоди Піноккіо. Історія дерев'яної ляльки» (1883), здійснений Ніною Петровською. Через рік ця книжка вийшла в Берліні, у видавництві «Накануне»[1] (коли Толстой уже повернувся у СРСР).
Повість примітна рядом адаптацій італійських реалій до російських, стилістичними переробками (російські прислів'я, приказки й т.п.), іншими відмінностями від оригіналу,[2][3] які згодом перейшли у «Золотий ключик». Наприклад, ім'я батька Піноккіо у цьому перекладі — Карло (в оригіналі — Джеппетто).
У жовтні 1933 року Олексій Толстой підписав із «Детгизом» договір на переробку свого (у співавторстві з Ніною Петровською) переказу «Піноккіо», а навесні 1935 року повернувся до цієї казки, відклавши роботу над трилогією «Ходіння по муках»[2] (в той час письменник одужував після інфаркту міокарда, перенесеного у грудні 1934 року).
Сюжет[ред. | ред. код]
Дія казки відбувається у вигаданому італійському «містечку на березі Середземного моря».
Персонажі[ред. | ред. код]
- Карабас-Барабас
- Буратіно
- Мальвіна
- П'єро
- Тато Карло
- Ліса Аліса
Переклад українською[ред. | ред. код]
Українською мовою казку перекладали Наталія Забіла, Юрій Стрєлков-Серга.
Література[ред. | ред. код]
- Арзамасцева И. Н. Школа для Буратино, или «Грустные и прозрачные воспоминания» : [арх. 21 вересня 2019] : [рос.] // Детские чтения. — 2018. — Т. 13, вып. 1 (26 октября). — С. 319–324. — ISSN 2304-5817.
- Василькова А. Н.. Золотой ключик А. Н. Толстого // [2] — ГИИ, 2016. — С. 123—134. — ISBN 978-5-98287-097-1. Архівовано з джерела 15 вересня 2017
- Липовецкий, М. Н. Буратино: Утопия свободной марионетки // Весёлые человечки: культурные герои советского детства. — Новое литературное обозрение. Научная библиотека, 2008. — Вип. LXXIV. — С. 125—152. — ISBN 978-5-86793-642-6.
- Петровский М. С. Что отпирает «Золотой ключик» // Книги нашего детства. — Издательство Ивана Лимбаха, 2008. — С. 217—324. — 2000 прим.
- Прохоров А.. Три Буратино: Эволюция советского киногероя // Весёлые человечки: культурные герои советского детства. — Новое литературное обозрение. Научная библиотека, 2008. — Вип. LXXIV. — С. 123—180. — ISBN 978-5-86793-642-6.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Коллоди К. Приключения Пиноккио / Перевод с итальянск. Нины Петровской. Переделал и обработал Алексей Толстой. Илл. Льва Малаховского. — Берлин: Накануне, 1924. — [Сер. «Детская библиотека „Накануне“»]. — 102 с. [1] [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Петровский, 2008.
- ↑ Ілюстрації до цієї книги виконані Львом Малаховським – рідним братом Броніслава Малаховського, першого ілюстратора «Золотого ключика»
Посилання[ред. | ред. код]
- [3] [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |