Пригоди Піноккіо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пригоди Піноккіо
італ. Le avventure di Pinocchio
Жанр казка і children's storyd
Автор Карло Коллоді
Мова італійська
Опубліковано 1883
Країна  Італія
Опубліковано українською 1923
1967
Переклад Євген Онацький (1923)
Юрій Авдєєв (1967)
Оксана Донічева (2009)
Ілюстратор Enrico Mazzantid, Attilio Mussinod[1] і Carlo Chiostrid

CMNS: Цей твір у Вікісховищі

«Приго́ди Піно́ккіо» (італ. Le avventure di Pinocchio) — роман італійського письменника Карло Коллоді про пригоди ляльки на ім'я Піноккіо. Завдяки книжці Коллоді став всесвітньо відомим. Роман адаптовано більш ніж 260 мовами по всьому світу[2] та перекладено понад 300 мовами[3].

Історія написання[ред. | ред. код]

1881 року Коллоді закінчив писати новий роман «Історія маріонетки» про пригоди дерев'яної ляльки (буратіно), яку він назвав Піноккіо. Згодом роман отримав назву «Пригоди Піноккіо» і друкувався в щотижневій «Газеті для дітей». Спочатку роман друкувався в журналах і його кінець був дещо трагічним: неслухняного хлопця повісили на дубі розбійники. На думку автора, це мало бути пересторогою всім неслухняним дітям, але на прохання читачів Коллоді оживив Піноккіо, повернувся до роману і дописав його. У новій версії Піноккіо не загинув, а натомість перетворився з дерев'яної маріонетки на справжнього хлопця. У 1883 р. «Пригоди Піноккіо» вийшли окремою книжкою та відразу стала однією з найпопулярніших книжок Італії і світу.

Сюжет[ред. | ред. код]

Майстер Антоніо намагається зробити з поліна, що розмовляє ніжку для столика, але це не вдається. Дізнавшись про мрію свого приятеля, дарує йому поліно.

Джеппетто робить з подарунка ляльку на ім'я Піноккіо та опиняється у в'язниці. Цвіркун-балакун розмовляє з Піноккіо та отримує молотка у голову. Голодна лялька спалює собі ноги. Джеппетто повертається з в'язниці й купує ляльці буквар.

Замість школи Піноккіо потрапляє до театру, де знайомиться з іншими ляльками та їх хазяїном — Жеривогнем й вирушає до батька з п'ятьма золотими монетами.

По дорозі додому лялька знайомиться з Котом та Лисицею, які розповідають про Чарівне поле. Піноккіо погоджується піти з ними. У таверні Кіт та Лисиця покидають Піноккіо. Лялька сама йде до Країни дурнів. По дорозі зустрічається з Цвіркуном-балакуном та розбійниками.

Тікаючи, Піноккіо знайомиться з Дівчинкою з блакитним волоссям. Розбійники підвішують Дерев'янка до гілки Старого дуба і покидають його. Дівчинка з блакитним волоссям виявилась Феєю й врятовує Піноккіо. Під час розмови у Дерев'яного Хлопця від брехні ніс починає рости. Дівчинка виправляє довжину носа, але застерігає проти обманів.

Піноккіо вирушає до свого батька, але замість цього йде з Котом та Лисицею до Країни дурісвітії. Там він закопує свої гроші. Проте його ошукують й саджають до в'язниці. Звільнившись з неї, потрапляє до капкана, а потім з ошийником на шиї сторожує. За сумлінну працю господар відпускає Піноккіо і той повертається до Дівчини з блакитним волоссям.

З її могили Голуб відносить Дерев'яного Хлопця до моря, щоб урятувати Джеппетто. Але через бурю це не вдається, і Піноккіо опиняється на острові у селі Працьовитих Бджіл. Вмираючи від голоду він жебракує, але працювати не хоче. Зустрічається з Дівчинкою з блакитним волоссям, яка, як виявилось, була жива та йде до школи. Після бійки зі своїми шкільними товаришами Дерев'янко заарештовують, але він тікає. Рятує свого переслідувача та попадає на пательню рибалки. Від нього Піноккіо тікає з допомогою бульдога. Повертаючись до Феї, розмовляє з селянином, під час якої у нього знов починає рости ніс. Піноккіо обіцяє Дівчинці з блакитним волоссям виправитися, але не виконує своєї обіцянки.

Разом зі своїм кращим другом Гнотиком на фургоні приїздить до Країни Розваг. Там вони через деякий час перетворюються на ослів. Їх продають на ринку. Піноккіо попадає до цирку, директор якого за допомогою батога навчає Дерев'яного Хлопця різним цирковим трюкам та танцям. Під час вистави Піноккіо стає кульгавим. Його продають шкуродеру, завдяки якому осел знов стає Дерев'яним Хлопцем та рятує своє життя у морі. На жаль це не вдається.

У морі він потрапляє до черева Акули. В нутрі якої знайомиться з Тунцем та зустрічається зі своїм батьком. Рятується разом з Джеппетто з черева Акули.

Опиняється в новому будинку разом з батьком та починає працювати. Разом з цим Піноккіо вчиться дома, зустрічає Кота, Лисицю, Гнотика, допомагає грошима Феї та стає людиною.

Персонажі[ред. | ред. код]

Екранізації[ред. | ред. код]

Видання українською[ред. | ред. код]

  • Коллоді, Карло. Пригоди Піноккіо. Переклад з італ.: Євген Онацький. Київ — Львів, 1923[4]
  • Коллоді, Карло. Пригоди Піноккіо. Переклад з італ.: Юрій Авдєєв. Київ: Молодь, 1967. 120 ст.
  • Коллоді, Карло. Пригоди Піноккіо. Переклад з італ.: Юрій Авдєєв. Київ: Веселка, 1980.
  • Коллоді, Карло. Пригоди Піноккіо. Переклад з італ.: Юрій Авдєєв. Київ: Веселка, 2006. 128 стор. ISBN 966-01-0058-2.[5]
  • Коллоді, Карло. Пригоди Піноккіо. Переклад з італ.: Оксана Донічева. Київ: Країна Мрій, 2009. 269 стор. ISBN 978-966-424-216-2.[6]
  • Коллоді, Карло. Пригоди Піноккіо. Історія Дерев'яного Хлопчика. Переклад з італ.: Юрій Авдєєв. Київ: Махаон-Україна, 2014. 320 стор. ISBN 978-617-526-693-9[7].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Antonio Faeti
  2. Giovanni Gasparini. La corsa di Pinocchio. Milano, Vita e Pensiero, 1997. p. 117. ISBN 88-343-4889-3
  3. Collodi, Edizione Nazionale delle Opere di Carlo Lorenzini, Volume III(італ.)(PDF)
  4. Лада Коломієць. Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років. Вінниця: Нова книга, 2015. 360 стор. ISBN 978-966-382-574-8.
  5. Yakaboo.ua Пригоди Піноккіо (ISBN 966-01-0058-2)
  6. Електронний каталог Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника
  7. Проілюстровано знаменитим австралійським художником Робертом Інґпеном.