Йийин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Йыйын (башк. Йыйын) — народне зібрання башкирів, орган самоврядування племені або роду, народне свято.

Опис[ред.ред. код]

Йийин є найбільш давнім башкирським святом. Громадські збори у святковій формі, що відображають обрядову культуру і суспільні відносини, що склалися у башкирів-кочівників в надрах первіснообщинного ладу. Йийин виник як орган родоплемінного самоврядування громади, у функції якого входило вирішення проблем війни і миру, уточнення меж родоплемінних територій, порядку перекочувань, залагодження міжродових суперечок, непорозумінь.

Башкири на святі йийин. Початок ХХ століття, с. Ябалакли

У роботі йийина брали участь лише дорослі чоловіки. Особливу роль на йийин грали старійшини роду — аксакали. Їх слово було вирішальним. Аксакали призначали день свята, що збігається з часом перекочівлі, збирали кошти на його проведення, виконували суддівські функції при визначенні переможців. І пізніше, при переході до осілого способу життя, основні риси йийин збереглися.

Йийину передувала рада аксакалів (курултай) з правом вирішального голосу. Йийин завершувався святами з запрошенням гостей. Введення волосного управління із середини XVI століття призвело до втрати Йийином функцій самоврядування.

До XVIII століття йийин перетворився на свято, проведене у певний час року. Святкова площа оформлялася у вигляді кола, символом рівності членів роду була спільна трапеза, частування з одного котла. У башкирів дотримувався принцип рівного розподілу частування: розпивання кумису з однієї чаші, пущеної по колу, роздача м'яса рівними частками та ін. На святі проводилися змагання серед юнаків. Перемога висувала молоду людину в число шанованих членів громади. У вечірній час молодь влаштовувала «киске уйын» (буквально — «вечірні ігри»).

У південних башкирів словом «йийин» називають весільні урочистості, прийом і частування гостей перед від'їздом нареченої, у північних він проводиться як ярмарок.

У даний час у Башкортостані та Оренбурзькій області відроджується традиція проведення йийинів.

Література[ред.ред. код]

  • Черемшанский В. М. «Описание Оренбургской губернии в хозяйственно-статистическом, этнографическом и промышленном отношениях». Уфа, 1859.
  • Кузеев Р. Г. «Очерки исторической этнографии башкир». Ч.1. Уфа, 1957.
  • Руденко С. И. «Башкиры: Опыт этнологической монографии». Ч.2. «Быт башкир». Л., 1925.

Посилання[ред.ред. код]