Йосип Букал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Йосип Букал
Особові дані
Народження 15 листопада 1945(1945-11-15)
  Окешинець, Югославія
Смерть 30 серпня 2016(2016-08-30) (70 років)
  Сараєво
Громадянство Flag of Serbia and Montenegro (1992–2006).svg Югославія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1964–1973 Боснія і Герцеговина «Желєзнічар» 237 (106)
1973–1976 Бельгія «Стандард» (Льєж) 60 (34)
1977–1978 Боснія і Герцеговина «Желєзнічар» 21 (5)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1966–1974 Югославія Югославія 24 (10)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1988 Боснія і Герцеговина «Желєзнічар»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Йосип Букал (сербохорв. Josip Bukal, 15 листопада 194530 серпня 2016, Сараєво) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Виступав, зокрема, за клуби «Желєзнічар» та «Стандард» (Льєж), а також національну збірну Югославії. Чемпіон Югославії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Букал народився в селищі Окешинець поблизу Іванич-Граду, де й отримав початкову освіту, після чого переїхав у Великі-Црлені (Сербія), де закінчив 5,6 та 7-й класи. У 15-річному віці переїхав до Сараєва[1].

Футбольний шлях Йосипа розпочався в в місцевій молодіжній команді «Желєзнічара». В одній з ігор молодіжного чемпіонату відзначився 10-ма голами, а в 1963 році дебютував за першу команду сараєвського клубу. У футболці «Желєзнічара» зіграв 290 матчів та відзначився 128-а голами. Таким чином, він став другим найкращим в історії клубу бомбардиром[1]. Був гравцем «Желєзнічару» в 1972 році, коли команда виграла Чемпіонат Югославії.

У 1973 році виїхав до Бельгії, де став гравцем льєжського «Стандарту». В новому клубі був серед найкращих голеодорів, відзначаючись забитим голом в середньому щонайменше у кожній третій грі чемпіонату. У команді виступав протягом трьох сезонів, а в Кубку УЄФА сезону 1973/74 років став 3-м найкращим бомбардиром турніру[2]. У 1975 році разом з командою виграв Кубок бельгійської ліги. Проте Букал повернувся до Югославії, де відігравши ще один сезон за «Желєзнічар», у 1977 році завершив кар'єру футболіста. Був відомий серед уболівальників завдяки потужному удару. Під час своїх виступів у Бельгії, здійснив удар зі швидкістю 142 км/год[1].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Викликався також до національної збірної. Виступав також у юніорській та молодіжній збірних Югославії. 12 жовтня 1966 року дебютував у складі національної збірної Югославії у переможному (3:1) товариському поєдинку проти Ізраїлю. Йосим відзначився дублем у тому поєдинку. 4 червня 1969 року в поєдинку проти Фінляндії знову відзначився 2-а голами. Це ж досягнення він повторив і 14 жовтня 1970 року, у ворота Люксембургу. Разом зі збірною був учасником кваліфікаційних турнірів до Чемпіонату світу 1970 року та Чемпіонату Європи 1972 року. Востаннє двома голами у футболці югославської збірної відзначився 22 вересня 1971 року в товариському поєдинку проти Мексики. Востаннє в футболці національної збірної вийшов на поле 29 травня 1974 року в поєдинку проти Угорщини. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 24 матчі, забивши 10 голів[1].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри працював у «Желєзнічарі». Тренував молодіжний склад, а в сезоні 1987/88 років був асистентом Благоє Братича. Також тренував «Слогу» з Кралєва.

Помер 30 серпня 2016 року на 71-му році життя у місті Сараєво. У нього залишилася дружина та діти[3].

Титули й досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Preminuo Josip Bukal [Josip Bukal has passed away]. fkzeljeznicar.ba (боснійська). 31 серпня 2016 року. Процитовано 1 вересня 2016 року. 
  2. UEFA Europa League 1973/74 - History - Statistics – UEFA.com. UEFA.com. Процитовано 1 вересня 2016 року. 
  3. Preminuo Josip Bukal, legenda Željezničara [Josip Bukal, legend of Željezničar, passes away]. Večernji list (хорватська). 31 August 2016. Процитовано 1 вересня 2016 року. 

Посилання[ред. | ред. код]