Казарі (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казарі
Kasari jõgi
Kasari jõgi.jpg
Річка Казарі на території Національного парку Матсалу
59°07′15″ пн. ш. 24°40′13″ сх. д. / 59.12092000002777326° пн. ш. 24.67050000002777921° сх. д. / 59.12092000002777326; 24.67050000002777921
Витік Рабівере, Кохіла
• координати 59°07′13″ пн. ш. 24°40′13″ сх. д. / 59.12028° пн. ш. 24.67028° сх. д. / 59.12028; 24.67028
висота, м 64,5 м
Гирло Матсалуський залив
• координати 58°45′02″ пн. ш. 23°43′13″ сх. д. / 58.75056° пн. ш. 23.72028° сх. д. / 58.75056; 23.72028
висота, м 0 м
Похил, м/км 0,58 м\км
Країни: Естонія
Довжина 113 км
Площа басейну: 3210 км²
Притоки: Праві: Елламаа, Уревере, Луїсте, Кіісаойя, Лііві, Раннамойса
Ліві: Варді, Коннавескі, Пухаойя, Алліка, Ванамойса, Пеньйогі, Тууді, Вігала
GeoNames, Global Geosites 591549
Казарі у Вікісховищі?

Казарі (ест. Kasari jõgi) — шоста за довжиною річка Естонії. Витік знаходиться поблизу селища Рабівере у волості Кохіла. Впадає у Матсалуський залив Балтійського моря. Довжина становить 113 км, площа басейну — 3210 км². Середньорічний стік в гирлі коливається від 25 до 30 м³/с.

Казарі протікає низкою природоохоронних територій: природний заповідник Ліннураба, Національний парк Матсалу, природний парк Паяка та дубовий ліс Паяка.

Навесні в заплаві річки зазвичай відбуваються двотижневі паводки. Заплавний луг потребує щорічного косіння та збору сіна, оскільки швидко заростає порослю.[1]

Казарі також відома великою кількістю промислової риби.[2][3]

Історичні деталі[ред. | ред. код]

До початку XX століття для преправи через Казарі на поштовому тракті Таллінн — Віртсу[4] використовувався пліт. У 1900 році лицарство Естонії підняло питання щодо побудови моста. У 1903 році лицарі та губернська управа уклали договір про місце розташування моста, його конструкцію та інших технічні питання. Конкурс будівництва виграла фірма «Монікор та Еггер».

Старий міст через Казарі

Будівельні роботи були добре організовані. Використовувалось механізоване бетонування — вперше в Естонії при литві арки мосту був застосований змішувач, енергоносієм для якого був локомотив. Арки та панелі проїзної частини бетонували, зовнішню частину моста покрили штукатуркою, верх — бруківкою.

Міст офіційно відкрили у червні 1905 року. Із довжиною 308 метрів він став найдовшим залізобетонним мостом в Європі.

У 1990 році поруч був побудований новий міст, через який зараз проходить автомобільна дорога з Таллінна на острів Сааремаа. Старий використовується виключно як пішохідний. Охороняється державою як пам'ятка архітектури.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Река та міст Казарі [1] Архівовано 14 квітень 2016 у Wayback Machine. (рос.)
  2. Особливо щуки
  3. Річка Казарі [2] Архівовано 31 березень 2017 у Wayback Machine. (ест.)
  4. Поблизу Ліхули
  5. Міст через Казарі [3] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]