Казка про Хлопчиша-Кибальчиша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казка про Хлопчиша-Кибальчиша Picto infobox cinema.png
рос. Сказка о Мальчише-Кибальчише
Жанр драма
військовий фільм
дитячий фільм
Режисер Євген Шерстобитов
Сценарист Євген Шерстобитов
На основі «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша»
У головних
ролях
Q4338523?, Q4458691?, Юрченко Анатолій Іванович, Мартінсон Сергій Олександрович, Q4132703? і Капка Дмитро Леонтійович
Оператор Михайло Бєліков
Композитори Азон Фаттах, Володимир Рубін
Монтаж А. Голубенко
Художник Валерій Новаков
Художник з костюмів Алла Костенко
Кінокомпанія Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка
Тривалість 72 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСРУРСР УРСР
Рік 1964
IMDb ID 1869672

«Казка про Хлопчиша-Кибальчиша» (рос. «Сказка о Мальчише-Кибальчише») — український радянський дитячий повнометражний кольоровий художній фільм 1964 року за мотивами твору Аркадія Гайдара «Казка про військову таємницю, про Хлопчиша-Кибальчиша і його тверде слово».

Сюжет[ред. | ред. код]

У Радянській країні сільські діти граються на вулиці. Один з них, Хлопчиш-Кибальчиш, демонструє відвагу, витягнувши з колодязя хлопчика, що необачно там сховався. В той же час жадібний Хлопчиш-Поганиш за яблуко видає де ховаються інші. В село пробирається шпигун ворогів — буржуїнів, і підкупляє Хлопчиша-Поганиша солодщами й обіцянками. Буржуїни готуються напасти на країну і шпигун хоче вивідати Військову Таємницю — звідки береться в жителів сила битися, хоч які б не були втрати.

Прибуває гонець зі звісткою про війну. Батько Хлопчиша-Кибальчиша вирушає стримувати буржуїнів, поки не прибуде Червона армія. Кибальчиш сторожить поле і підстрелює шпигуна, коли той підпалює збіжжя. Поганиш за солодощі служить йому шкідництвом — підкладає камені під коси та вставляє палиці в колеса.

Знову прибігає гонець і просить про підмогу. Старший брат Кибальчиша слідом за батьком вирушає на війну. Незабаром гонець прибуває востаннє, поранений і без коня, та просить дати ще допомоги. З дорослих в селі лишився тільки старий немічний дід. Кибальчиш закликає дітей іти воювати з буржуїнами. Поганиш приєднується, щоб не видати своєї зради.

Шпигун вимагає в діда видати Військову Таємницю. Той обдурює його і скидає в колодязь. Діти тим часом стримують наступ ворогів. Головний буржуїн дізнається, що веде їх Хлопчиш-Кибальчиш. Хлопчиш-Поганиш неохоче допомагає на війні. Він не приносить вчасно боєприпаси, тому буржуїни оточують дітей. Вони б'ються чим можуть, але буржуїни лякаються Поганиша, який ніс набої. Шпигун дає Поганишу бомбу, а його самого схоплює Кибальчиш з друзями. Тоді шпигун видає зраду Поганиша, та йому не вірять. Склад з припасами вибухає і дітей схоплюють буржуїни.

Головий буржуїн наказує вивідати в Кибальчиша Військову Таємницю. Поганиша приймають в буржуїнство, призначають йому купу солодощів і нагороджують орденом, а всіх полонених дітей віддають йому в прислугу.

Прибуває Червона армія і Головний буржуїн хоче якомога швидше дізнатись Військову таємницю. Буржуїнів розбивають і вони відступають. Хлопчиш-Кибальчиш каже, що є таємниця, але він її не видасть, а самі буржуїни не здогадаються. Буржуїни тікають, але Кибальчиша встигають стратити. Поганиш лишається в палаці буржуїнів, який обвалюється. На мiсце загибелi Кибальчиша приходять червоноармiйцi та вiддають шану його жертвi.

У ролях[ред. | ред. код]

У головних ролях:

В інших ролях:

Знімальна група[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1965: Приз ЦК ЛКСМ України найкращому фільму для молоді
  • 1965: Кінофестиваль дитячих і юнацьких фільмів у Харкові — Диплом Євгенові Шерстобитову за найкращу режисерську роботу

Критика[ред. | ред. код]

За СРСР «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша» здобула відомість як класичний дитячий фільм, покликаний формувати у підростаючого покоління уявлення про історію та службу вітчизні[1].

Після розвалу СРСР фільм почав сприйматися як агітаційний, в якому образ капіталістичних «класових ворогів» — буржуїнів, змішується з білогвардійцями та нацистами[2]. Відзначалося, що він продовжує лінію післявоєнної мілітаризації в радянській культурі[3].

Вплив[ред. | ред. код]

Образ Хлопчиша-Поганиша після занепаду радянської ідеології став використовуватися для характеристики різноманітних осіб, переважно політиків, яким приписується продажність[4].

Російський письменник і журналіст Федір Раззаков відгукувався, що фільм прямо суперечить насталій реальності: «…радянський фільм, знятий за нею [казкою] в 1964 році Євгеном Шерстобитовим, в капіталістичній Росії потрапив в розряд заборонених — його не показують по телебаченню, не згадують у пресі. Що цілком зрозуміло: ця, на вигляд безневинна дитяча казка, насправді є одним з найталановитіших творів, що викриває новоявлених російських буржуїнів. Один Хлопчиш-Поганиш чого вартий — в його образі можна побачити всіх нинішніх продажних діячів, які за „медовий пряник“ і орден зрадника першого ступеня готові відректися від кого завгодно: від власних батьків, товаришів і рідної Батьківщини»[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Баранов, О. А. (1979). Экран становится другом: Из опыта работы учителя. Москва: Просвещение. с. 23. 
  2. Столичные новости :: ТОВАРИЩ МАЛЬЧИШ. archive.li. 2005-02-20. Процитовано 2018-08-04. 
  3. http://www.dovzhenkocentre.org/rus/event/209/. www.dovzhenkocentre.org. Процитовано 2018-08-04. 
  4. правды», Комсомольская правда | Сайт "Комсомольской (2004-01-21). Кто сегодня Мальчиш-Плохиш?. KP.RU — сайт «Комсомольской правды» (ru). Процитовано 2018-08-04. 
  5. г., Издательство «Советская Россия», © 2018. ПЕРЕВЁРТЫШИ. www.sovross.ru (ru). Процитовано 2018-08-04. 

Посилання[ред. | ред. код]