Каланчак (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каланчак
46°12′58.622400100006″ пн. ш. 33°13′28.074000100008″ сх. д. / 46.21628° пн. ш. 33.22447° сх. д. / 46.21628; 33.22447
Витік
• координати46°20′14.9″ пн. ш. 33°30′36.4″ сх. д. / 46.33747° пн. ш. 33.51011° сх. д. / 46.33747; 33.51011
ГирлоЧорне море
• координати46°12′59.2″ пн. ш. 33°13′28.2″ сх. д. / 46.21644° пн. ш. 33.22450° сх. д. / 46.21644; 33.22450
Похил, м/км0,5 м/км
БасейнЧорного моря
Країни:Україна Україна
РегіонХерсонська область
Довжина48 км
Мапа
Річка Каланчак.

Каланчак — річка у Чаплинському та Каланчацькому районах Херсонської області.

Довжина річки 54,75  км., площа басейну 530,1 км2, ширина річища 4 м, ширина плавнів до 200 м, похил річки— 0,53 м/км. Річище слабозвивисте; на окремих ділянках завширшки 5–10 м.[1]

Каланчак бере початок на південному заході від Чаплинки. Тече переважно на південний захід в межах населених пунктів Новоолександрівки та Каланчак. Впадає у Каланчацький лиман Чорного моря.

Перекриття Північно-Кримського каналу позитивно вплинуло на екосистему річки, що до того була на межі зникнення. Після промиття водою з каналу зі спеціально спорудженого сифона у Каланчаку з'явилася риба — короп, судак та карась.[2]

Легенди та припущення

[ред. | ред. код]
  • Існує припущення, що річка Каланчак є частиною древньої водної системи Геррос — Гіпакііс.[3][4] Давньогрецький історик — «батько історії» Геродот побувавши на території сучасної південної України дві з половиною тисяч років тому залишив детальний опис Північного Причорномор'я. Він описав вісім великих річок, починаючи від Дунаю і закінчуючи Доном. «Шоста річка Гіпакіріс, що впадає з озера, пливе через країну кочових скіфів і впадає (до моря) коло міста Каркінітіди, залишаючи по правій стороні так зване Ахіллесове ристалище» (кн. IV, 55). Херсонські краєзнавці: М. М. Авдальян, І. Д. Ратнер та М. П. Оленковський ототожнюють Гіпакіріс з водною системою річки Каланчак. А знавець скіфського степу Борис Михайлович Мозолевський, проаналізувавши всі останні досягнення археології прийшов до висновку: «Наведені додаткові докази… дозволили нам… ототожнити Гіпакіріс з водною системою: Сірогозька балка — р. Каланчак — Каркінітська затока».[5][6]
  • В роботі «Геррос Геродота» Юрій Безух (лікар, краєзнавець, член Національної Спілки журналістів України, Конгресу Літераторів України та Російського філософського товариства) стверджує: «Ми ж можемо з певністю сказати, що  Каланчак — Конка це і є Геррос, а балка Великі Сірогози — Чаплі з численними притоками і є Гіпакіріс, який впадав у Каркінітську затоку Чорного моря в часи Геродота».[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ЕСУ. Архів оригіналу за 8 лютого 2017.
  2. Віталій Царьов (13.11.2018). Завдяки закриттю Північно-Кримського каналу відроджується річка Каланчак. Національний промисловий портал. Архів оригіналу за 15 листопада 2018. Процитовано 15 листопада 2018.
  3. М. В. Агбунов (1989). Подорож в загадкову скіфію (PDF) (рос.) . Москва: "Наука". с. 53. Архів оригіналу (PDF) за 1 квітня 2018. Процитовано 31 березня 2018.
  4. А.І.ДОВАТУР, Д. П. КАЛЛІСТОВ, І. А. ШІШОВА (1982). "Народи нашої країни в "Історії" Геродота" (PDF) (рос.) . Москва: "Наука". с. 288—291. Архів оригіналу (PDF) за 8 грудня 2015. Процитовано 31 березня 2018.
  5. Геродот про річки Скіфії. Спадщина предків. Культурно - історичний портал. Архів оригіналу за 1 квітня 2018.
  6. Безух, Юрій (15.08.1997). Загадки Геродота. Надніпрянська правда”. №106. Архів оригіналу за 1 квітня 2018.
  7. Безух, Юрій (2018). Геррос Геродота.

Джерела

[ред. | ред. код]