Кара (Лакський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
аул Кара
Кара
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Дагестан
Муніципальний район Лакський район
Поселення Каринське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 82 232 000 002
Код ЗКТМО: 82632420101
Основні дані
Населення 529 осіб (2010)
Поштові індекси 368362
Географічні координати: 42°17′14″ пн. ш. 47°10′17″ сх. д. / 42.28722222224977401° пн. ш. 47.17138888891677340° сх. д. / 42.28722222224977401; 47.17138888891677340Координати: 42°17′14″ пн. ш. 47°10′17″ сх. д. / 42.28722222224977401° пн. ш. 47.17138888891677340° сх. д. / 42.28722222224977401; 47.17138888891677340
Часовий пояс UTC+3
Карта
Кара (Росія)
Кара
Кара

Кара (Дагестан)
Кара
Кара

Кара́ (Чара) — село в Лакському районі Дагестану (Росія). Лакською мовою село називається «Чара». Старожили говорять, що воно походить від «чарав» — «поряд». Колись в давнину мешканці інших сіл запитували: «Куди ви переселилися?», на що селяни відповідали «чарав» (поряд). Центр Каринського сільського поселення.

Історія[ред. | ред. код]

Нинішнє розташування села є другим за рахунком. Вперше воно знаходилось в місцевості Шярах-Баку. Там збереглися рештки хат. Археологічна експедиція під керівництвом В. І. Котовича в 19641965 роках провела розкопки і на глибині 2 м виявила сліди великої пожежі, обгорілі людські кістки та інше. Старе село було спалене арабами, через те, що селяни не хотіли приймати іслам. До прийняття ісламу каринці сповідували християнство (вірмено-григоріанське). Про це свідчать надмогильні хрести та захоронення, поставлені по вірмено-григоріанськи. Ті, що врятувались від пожежі, переселились на сьогоднішнє місце. Як говорять старожили, першою хатою був будинок Бунбаєвих, на надворотньому камені якого є надпис 1143 рік.

З покоління в покоління передаються легенди про боротьбу проти татаро-монголів. В одній з них розповідається, що в місцевості Гарту-Баку, семеро братів захищали рідну землю від чужоземців. В них закінчилася вода й вони страждали. Тоді їх сестра потай підземним ходом рушила до джерела. Але монголи охороняли тунель і захопили її та запропонували братам здатися, якщо вони цінують життя сестри. Брати вагалися, тоді сестра з криком «Бийте ворога» кинулася на меч ворога і прийняла смерть. Брати вистояли. Члени кружка краєзнавства довго шукали цей тунель і знайшли. Тунель проходить гірським схилом на глибині 5-10 м і довжиною 900 м, сходинками спускаючись до джерела води. Тунель збудований мешканцями аулу Гарта, через те, що жителі сіл Хаталу і Зіму не пускали їх до води.

Експедиція В. І. Котовича в 19641965 рр. вивчала малюнки (1100 окремих фігур) на скелі в місцевості Вітурзівалу і прийшла висновку, що малюнкам 4000 років.

В 1886 році в селі було 254 дворів, а в 1914 — мешкало 1 237 осіб.

Населення[ред. | ред. код]

За переписом 2010 року у селі проживало 529 осіб.[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 11. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений. Итоги Всероссийской переписи населения 2010. Том 1. Численность и размещение населения. Росстат. 2012. Архів оригіналу за 2012-06-01. Процитовано 2012-04-16. 

Посилання[ред. | ред. код]