Карл III Філіпп (курфюрст Пфальцу)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл III Філіпп
курфюрст Пфальцу
Goudreaux - Charles III Philip, Elector Palatine.jpg
курфюрст Пфальцу
Правління 17161742
Попередник Йоганн Вільгельм
Наступник Карл IV Теодор
Інші титули герцог Пфальц-Нойбургу
герцог Юліх-Берг
Біографічні дані
Релігія католицька церква
Народження 4 листопада 1661(16611104)
Нойбург-ан-дер-Донау
Смерть 31 грудня 1742
Мангайм
Поховання Мангеймський палац
Дружина Людовика Кароліна Радзивілл
Тереза Любомирська
Віоланта Терезія Турн-і-Таксіс
Діти 1 син і 5 доньок
Династія Віттельсбахи
Батько Філіпп Вільгельм
Мати Єлизавета Амалія Гессен-Дармштадтська
Нагороди
Орден Золотого руна
Coat of Arms of Philip William, Johann Wilhelm and Charles III Philip, Electors Palatine (Order of the Golden Fleece).svg
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Карл III Філіпп (нім. Karl III. Philipp von der Pfalz; 4 листопада 1661 — 31 грудня 1742) — 20-й Курфюрст Пфальцу, герцог Юліх-Берзький, пфальцграф і герцог Пфальц-Нойбург в 17161742 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Походив з династії Рейнських Віттельсбахів, Цвайбрюкенської гілки. Четвертий син Філіппа Вільгельма, герцога Пфальц-Нойбургу, і Єлизавети Амалії Гессен-Дармштадтської. Народився 1661 року в Нойбург-ан-дер-Донау. Освіту здобув в єзуїтських колегіумах.

Був призначений для церковної кар'єри. У віці 14 років став каноніком Кельна. У 1677 році отримав посаду каноніка Зальцбургу, а 1679 року — Майнцу. Того ж року стає лицарем Мальтійського ордену. Водночас здобув військову освіту.

На службі Габсбургів[ред. | ред. код]

1684 року відмовився від церковної кар'єри, поступивши до імператорського війська. 1688 року оженився на удові Лювіга Бранденбурзького.

У 1691—1694 роках брав участь у Великій турецькій війні, за що отримав від імператора звання фельдмаршала. 1694 року стає кавалером Ордену Золотого руна.

1701 року в Кракові пошлюбив представниці польського магнатського роду Любомирських. У 1712 році був призначений губернатором Передньої Австрії з резиденцією в Інсбруку.

Курфюрст[ред. | ред. код]

У 1716 році після смерті брата-курфюрста Йоганна Вільгельма успадкував трон Пфальцу. Спочатку мешкав в Дюссельдорфі. 1718 року пересилився до Гайдельсбергу. Розпочав тиск на кальвіністів, намагаючись проводити Контрреформацію. 1720 року переніс столицю до Мангайму задля зміцнення католицького впливу. Того ж року стає фундатором єзуїтського колегіуму в Мангаймі.

1724 року уклав з Максиміліаном II, курфюрстом Баварії, Клеменсом Августом, архієпископом Кельнським, Францем Людвігом, арїієпископом Трірським, Йозефом Карлом, пфальцграфом Зульцбаху, Йоганном Теодором, князем-єпископом Регенсбургу, Союз дому віттельсбахів, спрямований на координацію дії в Європі. 1733 року фундував церков єзуїтів в Мангаймі.

На виборах імператора в січні 1742 року Карл III Філіпп підтримав кандидатуру Карла Альберхта Віттельсбаха, курфюрста Баварії. Для того, щоб об'єднати віддалені лінії династії Віттельсбахів 1742 року організував шлюб своєї онуки Єлизавети Августи з Карлом Теодором, пфальцграфом Зульцбаським, а її сестра Марії Анни — з баварським принцом Клеменсом Францем.

Помер в грудні 1742 року. Йому спадкував Карл Теодор, пфльцграф Зульцбаху.

Покровитель мистецтва[ред. | ред. код]

Курфюрст зібрав у Мангаймі найкращих музик, яких сучасники нагородили званням «кращого оркестру Європи». Під керівництвом таких музикантів як Ян Вацлав Стаміц і Карло Груа, в оркестрі грали уславлені музики і композитори як Леопольд і Вольфганг Амадей Моцарти.

При дворі Карла III Філіппа працював художник П'єр Гудро.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Людовика Кароліна, донька Богуслава Радзивілла, хорунжого великого литовського

Діти:

2. Дружина — Тереза, донька Юзефа Кароля Любомирського, маршалка великого коронного

Діти:

  • Теофіла Єлизавета Франциска (1703—1705).
  • Анна Єлизавета (1709—1712).

3. Дружина — Віоланта Терезія, донька графа Філіппа Вільгельма фон Турн-і-Таксіс

дітей не було

Джерела[ред. | ред. код]

  • Hans Schmidt: Kurfürst Karl Philipp von der Pfalz als Reichsfürst. Mannheim 1963. (370 S.)
  • Karl Weich: Mannheim — das neue Jerusalem. Die Jesuiten in Mannheim 1720—1773. Mannheim 1997, ISBN 3920671171
  • Ronny Baier: Pfalz-Neuburg, Karl Philipp von. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 21, Bautz, Nordhausen 2003, ISBN 3-88309-110-3, Sp. 1154—1160.