Катерина Пенькова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить вислови, які вихваляють її предмет суб'єктивним чином без огляду на реальну інформацію. Будь ласка, приберіть чи замініть ці вислови на нейтральні та додайте факти для демонстрації важливості предмета статті замість того, аби безпідставно наголошувати на його важливості. (липень 2024)
Катерина Пенькова
Народився5 липня 1983(1983-07-05) (41 рік)
Донецьк, Україна
ГромадянствоУкраїна
Діяльністьдраматургиня, сценаристка, кураторка
Alma materКиївська державна академія естрадного та циркового мистецтв
Напрямокнова драма
ПреміїКоронація слова, Drama Ua

Катерина Пенькова (нар. 5 липня 1983, Донецьк, Україна) — українська драматургиня, сценаристка, кураторка. Співкураторка (з Лєна Лягушонкова) фестивалю “Драматургії любові і бобра”. [1]Співзасновниця “Театру Драматургів”[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася у Донецьку в 1983 році. Здобула освіту в Київській державній академії естрадного та циркового мистецтв, де навчалася за спеціальністю «Актриса розмовного жанру»[3].

Її творчість була неодноразово відзначена національними та міжнародними конкурсами. У 2012 році вона стала лауреаткою І премії Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». У 2020 році її трагікомедія «Свинина[4]», яка розповідає про життя українських заробітчан у Польщі, перемогла в драматургічному конкурсі Українського інституту в межах програми «Transmission.ua: drama on the move. Germany». У 2023 році Пенкова здобула перемогу на конкурсі «Драма.ua» з текстом «Марафон «російська рулетка»[5][6][7].

Її п’єса «Назву не пам’ятаю» увійшла до англомовної збірки "Ukrainian New Drama After the Euromaidan Revolution"[8]. У жовтні 2023 року в межах міжнародного проєкту «Історія пише себе сама» в Gorki Theater у Берліні відбулося читання трагікомедії «Варвари цибулевої масті», де головною персонажкою є польська волонтерка, яка приймає у себе українську біженку[9][10].

Серед постановок у Польщі можна відзначити: «Бука» (2023)[11] в Польському театрі у Бидгощі (режисерка — Ольга Турутя-Прасолова)[12][13][14][15], «Казки у валізах» (2022) в Komuna Warszawa (режисер — Беньямін Коц). Обидві п'єси написані у співавторстві із драматургинею Лєною Лягушонковою.

Катерина Пенкова не лише досягає успіхів у драматургії, але й співтворить мережу хостелів у Польщі. Її творчість охоплює широкий спектр тем, включаючи війну, пошуки себе, насильство над жінками, постколоніалізм, материнство та міграцію.[16] [17][18].

Настільки сильне й приголомшливе нерозуміння, до яких пір, до якої міри людина готова терпіти це зґвалтування, вбивство рідних, сусідів?! Заради чого? Щоб бути ближчим до Москви чи Пітера, бо в них "багатша культура"? Але ж вона не історично глибша! Це не означає, що Україна не має свого. Нас грабували довгий час, усе найліпше вивозили. Чому декому так хочеться московського театру, їхніх артистів?! Чому їм важливо бути дотичними саме до цього, а не будувати своє?! Зрозуміло, що це важче. Складно будувати з нуля те, що багато разів руйнували, вбивали, розстрілювали.

— Катерина Пенкова, Чому комусь важливо бути нащадком імперії: драматургиня Катерина Пенькова про п'єсу "Готель «Великобританія»

Творчість

[ред. | ред. код]
  • 2022 р. “Казки у валізах”, у співавторстві із Лєною Лягушонковою, Komuna Warszawa, режисер Beniamin Koc.
  • 2022 р. “Покидьки”, Академічний музично-драматичний театр в м. Кропивницьке, режисери: Марина Юрченко та Максим Монастирський.
  • 2022 р. “Покидьки” в Угорщині, режисерка Зоряна Цвик.
  • 2022 р. “Бука” у співавторстві із Лєною Лягушонковою, “Дикий театр” та Одеський академічний музично-драматичний театр ім. В. Василька, режисер Максим Голенко (прем’єра мала бути 4 і 5 березня 2022 року, але не відбулась…).
  • 2021 р. “Історія роду, який згубили марні надії, безпутні жінки та бойові півні” у співавторстві із Лєною Лягушонковою за Г.Г. Маркесом для Харківського театру ляльок ім. Афанасьєва, режисерка Оксана Дмитрієва[19]
  • 2020 р. “Назву не пам’ятаю”, Чернігівський Молодіжний театр, режисер Володимир Сурай
  • 2020 р. “Покидьки”, студія Зоряні діти, режисерка Зоряна Цвик

Досягнення

[ред. | ред. код]

Фіналістка І, ІІ, ІІІ лабораторії драматургії НСТДУ. Учасниця лабораторії Молодого театру “Молодий драматург” та І і ІІ школи Швидкої драми Post Play театру.

Лауреатка І премії міжнародного літературного конкурсу “Коронація слова” (2012 рік)[20]

Неодноразова учасниця лонг та шорт-листів фестивалів Драма.ua та Тиждень актуальної п’єси.

Одна з переможиць драматургічного конкурсу Ukrainian Institute - Український інститут в рамках «Transmission.ua: drama on the move. Germany» із текстом “Свинина” (2020 рік).

Посилання

[ред. | ред. код]

Пенькова Катерина. Драматургія. Бібліотека української драматургії[21]

Пенькова Катерина. Театр Драматургів.

Покидьки та інші п’єси. Сучасна українська драматургія

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Фестиваль Драматургії любові і бобра. Вікенд (укр.). Процитовано 4 липня 2024.
  2. ↑ Катерина Пенкова. Театр Драматургів.
  3. ↑ Ukrainian New Drama Book Launch ‣ Ukrainian Institute London (амер.). Процитовано 4 липня 2024.
  4. ↑ Свинина. Library (укр.). Процитовано 4 липня 2024.
  5. ↑ Чому комусь важливо бути нащадком імперії: драматургиня Катерина Пенькова про п'єсу "Готель «Великобританія»".
  6. ↑ Читання п’єси “Марафон “російська рулетка””.
  7. ↑ A Marathon of Russian Roulette, a documentary play by Kateryna Penkova – MIR Online (брит.). Процитовано 4 липня 2024.
  8. ↑ Ukrainian New Drama after the Euromaidan Revolution.
  9. ↑ Kateryna Penkova. Maxim Gorki Theather.
  10. ↑ While History Writes Itself // 2024.
  11. ↑ Чому небезпечна сакралізація мистецтва? (укр.). 30 січня 2024. Процитовано 4 липня 2024.
  12. ↑ Teatralny, Instytut. Buka - Teatr Polski im. Hieronima Konieczki | e-teatr.pl. Teatr w Polsce - polski wortal teatralny (pl-PL) . Процитовано 4 липня 2024.
  13. ↑ BI (23 листопада 2023). Premiera w Teatrze Polskim w Bydgoszczy. "Buka" przeciwstawia się postsowieckim normom. Bydgoszcz Informuje (pl-PL) . Процитовано 4 липня 2024.
  14. ↑ "Buka" otworzy Marzec Kobiet w Teatrze Polskim w Bydgoszczy.
  15. ↑ która w życiu dostaje po dupie, ale trwa - recenzja premiery w Teatrze Polskim.
  16. ↑ Women and War in Ukrainian New Drama Location and/or online participation.
  17. ↑ Kateryna Penkova. Ukrainian Drama Translations (англ.). Процитовано 4 липня 2024.
  18. ↑ Катерина Пенькова: В бізнесі мене вів страх, а в творчості я не чекаю на музу.
  19. ↑ ІСТОРІЯ РОДУ, ЯКИЙ ЗГУБИЛИ МАРНІ НАДІЇ, БОЙОВІ ПІВНІ ТА БЕЗПУТНІ ЖІНКИ | Вистава Харківського театра ляльок. puppet.kharkov.ua. Процитовано 7 липня 2024.
  20. ↑ Kateryna Penkova | Schauspiel Stuttgart. www.schauspiel-stuttgart.de. Процитовано 4 липня 2024.
  21. ↑ Пенькова Катерина.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Катерина_Пенькова&oldid=43098554