Катілл
| Катілл | |
|---|---|
| Батько | Амфіарай |
| Діти | Тібурнd, Кор[d] і Катілл[d] |
Катілл (Катіл[1]) — ім'я двох героїв італійської міфології, батька і сина, з якими пов'язують заснування латинського міста Тибура (нині Тіволі).
В «Енеїді» Кор та Катілл-молодший названі близнюками, братами Тібуртія, які брали участь у війні на боці Турна[2]. У бою Катілл вбиває троянців Іолая та Гермінія[3].
Горацій згадує «стіни Катілла» поруч із «гаями Тибура»[4] і згадує, що Тибур був заснований «аргоським громадянином»[5]. Катілла називають також Сілій Італік[6] та Стацій[7].
Катон називав Катілла аркадянином, начальником флоту Евандра[8].
За іншою версією Секстія, Катілл - син аргоського віщуна Амфіарая, якого після загибелі батька дід Екл відсилав з батьківщини у виконання ритуалу "священної весни", і у якого в Італії народжувалося три сини: Тібурт, Кор і Катіл-молодший. Вони виганяли сиканів і давали зайнятому місту назву Тибур на ім'я старшого брата[9].
Пліній Старший зазначає, що на місці міста Тибур, заснованого сином Амфіараю Тибурном, ще раніше росли три кам'яні дуби[10]. За розповіддю Сервія, в Італію прибували три брати Катілл, Кор і Тибур (або Тібурн), батька яких він не називає, і засновували місто (з першим пов'язана назва гори Кателл або Катілл)[11].
Діонісій Галікарнаський не називає цих міфічних імен, але вважає, що Тибур був заснований аборигінами, а частина міста ще в його час називалася Сікелікон[12].
- ↑ такая форма только у Горация, у остальных авторов Катилл
- ↑ Вергилий. Энеида VII 670—677
- ↑ Вергилий. Энеида XI 641—642
- ↑ Гораций. Оды I 18, 2
- ↑ Гораций. Оды II 6, 5
- ↑ Силий Италик. Пуника IV 225; VIII 364
- ↑ Стаций. Сильвы I 3, 100
- ↑ Катон, фр.56 Петер, из II книги «Начал» = Солин II 7; Маяк, И. Л. Рим первых царей. М., 1983. С.55
- ↑ Секстий у Солина II 7-8; Маяк И. Л. Рим первых царей. М., 1983. С.55
- ↑ Плиний Старший. Естественная история XVI, гл.87
- ↑ Сервий. Комментарий к «Энеиде» Вергилия. VII. 670; 672
- ↑ Дионисий Галикарнасский. Римские древности I 16, 5
- Любкер Ф. Реальний словник класичних старожитностей. М., 2001. У 3 т. Т. 1. С. 306.
- Лексикон Рошера . Т.1. Стб. 856-857.