Сілій Італік
| Сілій Італік | |
|---|---|
лат. Tiberius Catius Asconius Silius Italicus  | |
 | |
| Ім'я при народженні | лат. Tiberius Catius Asconius Silius Italicus |
| Народився | 26 Італіка[1] |
| Помер | 101[2][3][…] Кампанія, Італія |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | адвокат, політик, поет, письменник, військовослужбовець, історик |
| Знання мов | латина[2][4] |
| Magnum opus | Punica[d] |
| Посада | давньоримський сенатор[d] і консул[1] |
| Діти | Lucius Silius Decianusd |
Тибе́рій Ка́цій Аско́ній Сі́лій Іта́лік (лат. Tiberius Catius Asconius Silius Italicus) (26 — 103) — давньоримський поет та політик часів ранньої Римської імперії, консул 68 року.
Про місце народження й родину Сілія мало відомостей. За деякими даними місцем його народження вважають Падую (давній Патавіум) з огляду на те, що там було поширене ім'я Асконій.
Іспанський археолог та історик XVII століття Родріго Каро припускав, що Сілій Італік походить з міста Італіка в Римській Іспанії. Зокрема, він це стверджує у своїй поемі «Ода руїнам Італіки». Проте прикметник, що позначав людей з цього міста, звучав латиною Italicensis. Окрім того, у цьому випадку незрозуміло, чому Марціал не включив Сілія до списку знаменитостей родом з Іспанії першої половини I століття.[5]
Деякі вчені припускають, що когномен Італік означав члена корпорації Італіків, яка існувала на Сицилії та інших регіонах Риму.[5]
Сілій Італік не брав активної участі у політичних змовах та якихось загрозливих для життя політичних акціях. За правління імператора Нерона виступав з боку обвинувача проти жертв тиранії Нерона, сприяв останньому у згубі ворогів імператора. У 68 році Сілій Італік став консулом. Надалі потоваришував з імператором Вітеллієм, і тому брав участь у перемовинах між Вітеллієм та Фабієм Сабіном, старшим братом майбутнього імператора Веспасіана. Попри дружбу Сілія з Вітеллієм імператори з династії Флавіів ставилися до нього добре.
У 77 році Сілій був призначений проконсулом у провінцію Азія. Тут він показав себе добрим та господарчим правителем, багато зробив для міст цієї провінції. На знак прихильності до дій Сілія Італіка у м. Афродісіаді встановлено спеціальний напис, що прославляв Сілія.
Десь у 80-х роках Сілій Італік відійшов від державницьких справ, переїхав на свою віллу до Кампанії. Тут він займався складанням своєї поеми «Пуніка», присвяченій Другій Пунічній війні, колекціонуванням. Перші вірші написані були у 88 році. «Пуніка» стала однією зі значущих творів періоду принципату. Потоваришував з філософами Луцієм Аннеєм Корнутом та Епіктетом, які були високої думки про Сілія.
Сілій Італік з великою любов'ю ставився до Вергілія й Цицерона. Він викупив місце поховання Вергілія й привів його до ладу. Також Сілій викупив віллу Цицерона у Тускулумі.
У 103 році до н. е. Сілій Італік, у якого була важка хвороба — невиліковна пухлина — наклав на себе руки, довівши себе голодуванням до смерті.
- Пуніка. 17 книг.
Діти:
- Луцій Сілій Деціан, консул 94 року.
- Сілій Север
- 1 2 Любкер Ф. Silii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1254.
- 1 2 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Autoritats UB
- ↑ CONOR.Sl
- 1 2 Силий Италик. Академик (рос.). Процитовано 20 жовтня 2023.
- James D. Duff (Hrsg. u. Übers.): Silius Italicus Punica. Latein und englisch. 2 Bde. Heinemann, London 1961. (нім.)
- Erich Burck: Historische und epische Tradition bei Silius Italicus. Beck, München u.a. 1984. ISBN 3-406-09680-8, (Zetemata. 80) ISSN 1610-4188 (нім.)
