Сілій Італік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сілій Італік
лат. Tiberius Catius Asconius Silius Italicus
Silius Italicus.jpg
Ім'я при народженні лат. Tiberius Catius Asconius Silius Italicus
Народився 26
невідомо
Помер 101[1]
Кампанія, Італія
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність адвокат, політик, поет, письменник, військовослужбовець, історик
Володіє мовами латина[1]
Magnum opus Punica[d]
Посада давньоримський сенатор[d] і консул Римської імперії[d]

Тибе́рій Ка́цій Аско́ній Сі́лій Іта́лік (26 — 103) — давньоримський поет та політик часів ранньої Римської імперії, консул 68 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Про місце народження й родину Сілія мало відомостей. За деякими даними місцем його народження визначають Падую (давній Патавіум) з огляду на те, що там було поширене ім'я Асконій. Когномен «Італік» Сілій отримав у зв'язку з тим, що був членом громади або гуртка під назвою «Італіки».

Сілій Італік не брав активної участі у політичних змовах та якихось загрозливих для життя політичних акціях. За правління імператора Нерона виступав з боку обвинувача проти жертв тиранії Нерона, сприяв останньому у згубі ворогів імператора. У 68 році Сілій Італік став консулом. Надалі затоваришував з імператором Вітеллієм. На цій підставі брав участь у перемовинах між Вітеллієм та Фабієм Сабіном, старшим братом майбутнього імператора Веспасіана. Незважаючи на дружбу Сілія з Вітеллієм імператори з династії Флавієв ставилися до нього добре.

У 77 році Сілія призначено проконсулом у провінцію Азія. Тут він показав себе добрим та господарчим правителем, багато зробив для міст цієї провінції. На знак прихильності до дій Сілія Італіка у м. Афродісіаді встановлено спеціальний напис, що прославляв Сілія.

Десь у 80-х роках Сілій Італік відійшов від державницьких справ, переїхав на свою віллу до Кампанії. Тут він займався складанням своєї поеми «Пуніка», присвяченої Другій Пунічній війні, колекціонуванням. Перші вірші написані були у 88 році. «Пуніка» стала однією із значущих творів періоду принципату. Затоваришував з філософами Луцієм Аннеєм Корнутом та Епіктетом, які були високої думки щодо Сілія.

Слій Італік з великою любовью ставився до Вергілія й Цицерона. Він викупив місце поховання Вергілія й привів його до ладу. Також Сілій викупив віллу Цицерона у Тускулумі.

У 103 році до н. е. Сілій Італік, який страждав від тяжкої хвороби — невиліковної пухлині — наклав на себе руки, довівши себе голодуванням до смерті.

Творчість[ред. | ред. код]

  • Пуніка. 17 книг.

Родина[ред. | ред. код]

Діти:

  • Луцій Сілій Деціан, консул 94 року.
  • Сілій Север

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела[ред. | ред. код]

  • James D. Duff (Hrsg. u. Übers.): Silius Italicus Punica. Latein und englisch. 2 Bde. Heinemann, London 1961. (нім.)
  • Erich Burck: Historische und epische Tradition bei Silius Italicus. Beck, München u.a. 1984. ISBN 3-406-09680-8, (Zetemata. 80) ISSN 1610-4188 (нім.)