Кацукава Сюнсо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кацукава Сюнсо
勝川 春章
Shunsho Katsukawa (1726-1792) Ariwara no Yukihira.jpg
Худ. Кацукава Сюнсо. «Поет Арівара но Юкіхіро»
Дата народження 1726(1726)
Місце народження Едо, Японія
Дата смерті 1793(1793)
Місце смерті Едо, Японія
Національність японець
Громадянство Японія Японія
Жанр укійо-е
Напрямок реалізм, стилізація
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Кацукава Сюнсо (勝川 春章, 1726—1793 ) — японський художник і графік 18 ст.

Життєпис[ред.ред. код]

Кацукава Сюнсо. « Старовинна поетеса Мурасакі Сікібу з віршем про місяць вночі», бл. 1775 р.

Походив з родини дрібних самураїв. Але подався в художники. За тогочасною феодальною ієрархією він спустився на нижчий щабель.

Навчатися почав в школі традиційного жанрового живопису, котрий зберігав престижність і обслуговував багаті, привілейовані стани населення. Але більшою популярністю серед мешканів міст користувались «бідзін-га» («картинки з красунями»). Він став одним із майстрів-графіків, що залучився до створення «картинок з красунями».

Гравюра укійо-е не сприймалась аристократами і багатіями-естетами як серйозне мистецтво на кшталт традиційного живопису на шовку, філософського, канонічного, з постійними натяками на істини буддизму. І навпаки, укійо-е цікавило обдарованих художиків, залучало їх до табору прихильників, бо стало дещо вільною теріторією мистецтва, котра уникла в Японії на той час офіційної канонізації, заштампованості. До того ж, сфера укійо-е рекрутувала впродовж 18 ст. до власних лав найбільш талановитих митців. Картинками укійо-е споживачі обклеювали ширми, паперові стіни японського житла, розсувні двері, екрани.

Мав популярність серед мешканців міст і театр кабукі. Майже з перших своїх кроків графіка Японії була так чи інакше пов'язана з театром кабукі. Поперше аркуші гравюри слугували театральними афішами, а також ілюстраціями до книг про вистави чи про популярних акторів. Атмосфера театра, сюжети його вистав, пишні костюми акторів, художні манери і зовнішність театральних персонажів - викликали захоплення, прискипливу увагу і навіть копіювання поведінки. В 1760-ті роки Кацукава Сюнсо звернувся до театральної гравюри, куди переніс власний досвід художника «картинок з красунями» та деякі композиційні знахідки попереднього періоду. Мистецтво укійо-е, таматично пов'язане з національним театром, належало до ланки надзвичайно узагальненої та стилізованої графіки. Незважаючи на реальні враження від вистав, від гри акторів, театральна гравюра увібрала всі ознаки умовностей, декоративності і узагальненості національного театру ( умовний грим акторів, нереалістичні пози, відсутність театральних декорацій і неєвропейську побудову сцени, мала посилену пропаганда феодальних чеснот і відданості сьогуну і власному князю-васалу).

Всі забобони і феодальні чесноти притаманні і графічним творам Кацукава Сюнсо. Незважючи на презирство до акторів, котре Сюнсо виніс з самурайського оточення, він ретельно вивчав новий для нього світ театру, переймав його умовності і декоративні якості. Згодом він стає майстром ні на кого не схожим, що так поціновуватимутьмайбутні покоління прихильників мистецтв тв мистецтвознавці. Постійні пошуки нової виразності і спроби укладатися в вимоги тогочасної цензури приведуть майстра до створеня нових жанрових різновидів театральної графіки, серед яких жанр так званих «зелених кімнат».

Портрети акторів в ролях у майстрів укійо-е зовсім не портрети реальних акторів, ще лише популярні сценічні образи. Від реальних людей там лише імена та феодальні позначки акторських династій. В гравюрі «Актор Іцикава Дандзюро 5-й в ролі Сібараку, втілення справедливості» (1782) білі концентричні прямокутники на червоних рукавах — не що інше як феодальний герб (мон) династії акторів Іцикава. У інших акторів — був інший герб (мон). Тим не менше мистецтвознавець Дж.А. Міченер вважав театральні гравюри роботи Кацукава Сюнсо «одним із найвищих досягнень укійо-е» 18 століття.

Вибрані твори[ред.ред. код]

Кацукава Сюнсо. «Актор Іцикава Дандзюро 5-й в ролі Сібараку, втілення справедливості», 1782 рік.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]