Каїріру (острів)
| Каїріру | |
|---|---|
| Географія | |
| 3°21′00″ пд. ш. 143°34′00″ сх. д. / 3.3500000000277778688939634° пд. ш. 143.56666667002775739092613° сх. д.Координати: 3°21′00″ пд. ш. 143°34′00″ сх. д. / 3.3500000000277778688939634° пд. ш. 143.56666667002775739092613° сх. д. | |
| Акваторія | Новогвінейське море |
| Площа | 54 км² |
| Країна | |
 ПНГ | |
| Район | Вевак (район) |
| Населення |
|
  Каїріру Каїріру (Папуа Нова Гвінея) | |
 | |
Каїріру (англ. Kairiru) - вулканічний острів в західній частині Новогвінейського моря, знаходиться біля північно-східного берега Нової Гвінеї, входить до складу Папуа - Нової Гвінеї. Адміністративно віднесений до округу Вевак[en] провінції Східний Сепік.[1][2][3][4]
Географія[ред. | ред. код]
Розташований 18 км від узбережжя Нової Гвінеї [5], приблизно 20 км на північний захід від столиці провінції - Вевак. Від найближчого острова — Мушу[1] (Мусху ), який знаходиться менш ніж за кілометр південніше, відокремлений однойменною протокою. З заходу острова знаходиться бухта Вікторія, обмежена на півночі мисом Онаму (англ. Onamu), а з південного боку мисом Улекуп (англ. Ulekup). Площа острова – 54 км², периметр суходолу– 37 км, ширина становить 5,7 км, довжина – 13 км . Найвища точка - Мелангіс (англ. Melangis ) розташована на висоті 1021[2][3][4](940 [6]) м над рівнем моря. У центральній гірській частині острова знаходиться озеро Мелангіс, з яким пов'язано безліч місцевих легенд і повір'їв . Найближчі сусідні острови: Мушу (800 м на південь), Юо[ceb] (5 км на південний захід), Карасау (7 км на південний захід), Уней[ceb] (11 км на південний захід) і Валис[ceb] (Валіф; 21 км на північний захід).[6]
Населення[ред. | ред. код]
Населення острова становить приблизно 5 тисяч осіб, яке сконцентровано в 10 основних населених пунктах, розкиданих по всьому острову.[6]
Історія[ред. | ред. код]
Під час Другої світової війни, у грудні 1942 року був захоплений японцями, використовувався флотом Японії для ведення бойових дій у Тихому океані . Остаточно був захоплений союзниками лише після капітуляції Японії у вересні 1945 року, репатріація японських солдатів почалася наприкінці грудня 1945 року.[7]
Фауна[ред. | ред. код]
- Dobsonia magna[en] ( лат. Dobsonia magna );
- Macroglossus minimus ( лат. Macroglossus minimus );
- Nyctimene aello ( лат. Nyctimene aello );
- Nyctimene albiventer ( лат. Nyctimene albiventer );
- Syconycteris australis ( лат. Syconycteris australis );
- Hipposideros ater ( лат. Hipposideros ater );
- Hipposideros maggietaylorae ( лат. Hipposideros maggietaylorae );
- Pipistrellus papuanus ( лат. Pipistrellus papuanus ) [8];
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Остров Новая Гвинея и Соломоновы острова // Атлас мира / сост. и подгот. к изд. ПКО «Картография» в 1999 г. ; отв. ред. Т. Г. Новикова, Т. М. Воробьёва. — 3-е изд., стер., отпеч. в 2002 г. с диапоз. 1999 г. — М. : Роскартография, 2002. — С. 275. — ISBN 5-85120-055-3.
- ↑ а б Пиллар Л. Подводная война. Хроника морских сражений. 1939—1945 = Léonce Peillard. Geschichte des U-Bootkrieges 1939—1945. — М.: Центрполиграф, 2007. — 412 с. — (За линией фронта. Военная история). — 5000 экз. — ISBN 978-5-9524-2994-9.
- ↑ а б Лист карты SA 54-16 Wewak (англ.). lib.utexas.edu. — Topographic Maps, New Guinea 1:250000, Series T504, U.S. Army Map Service, 1964 (jpg, 5000×3780, 3.8 MB). Дата звернення: 15 листопада 2023.
- ↑ а б Michael French Smith. Hard Times on Kairiru Island: Poverty, Development, and Morality in a Papua New Guinea Village. — University of Hawaii Press, 1994. — 278 с. — ISBN 0824815815.
- ↑ Herman Boyek. Kairiru: island of legends. — Wirui Press. — 79 с.
- ↑ а б в Lawrence McCane, Marist Brothers. Melanesian Stories: Marist Brothers in Solomon Islands and Papua New Guinea 1845-2003. — Lawrence McCane, 2004. — 405 с. — ISBN 9980854219.
- ↑ Kairiru Island East Sepik Province Papua New Guinea (англ.). pacificwrecks.com.
- ↑ Tim Fridtjof Flannery. Mammals of New Guinea. — 2-е, ілюстроване виданя, передруковане, виправлене. — Comstock/Cornell, 1995. — 568 с. — ISBN 0801431492.
