Кера Тамара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кера Тамара
Народилася 14 століття або 1340
Болгарія
Померла 14 століття або 1389
Османська імперія
Поховання Бурса
Країна Османська імперія
Титул принцеса
Посада валіде-султан
Рід Срацимирська династіяd
Батько Іван Александр
Мати Сара-Теодора
Брати, сестри Desislava of Bulgariad, Кераца-Марія Болгарська, Michael Asen IV of Bulgariad, Іван Шишман, Ivan Asen V of Bulgariad, Ivan Asen IV of Bulgariad і Іван Срацимир
У шлюбі з Мурад I

Кера Тамара (14 століття або 1340, Болгарія — 14 століття або 1389, Османська імперія) — дочка болгарського царя Івана Александра і його дружини Теодори Бессарабської, сестра Івана Шишмана та Івана Срацимира. Одна з дружин султана Мурада I. Вона народилася приблизно в 1340 році[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Першим чоловіком Кери Тамари був деспот Костянтин, який іноді ідентифікується з феодалом Костянтином Деяновичем, що правив у Вельбуждському деспотаті. Його дочка Олена Драгаш вийшла заміж за візантійського імператора Мануїла II і стала матір'ю останнього візантійського імператора Костянтина XI. Однак ця теорія була спростована істориками, тому що в 1371 році Кера Тамара була вже вдовою, а Костянтин Драгаш помер в 1395 році. Отже, деспот Костянтин, зображений у Тетраєвангелії Івана Александра поруч з болгарської княжною, був іншою людиною.

Цар Шишман привозить свою сестру султану Мураду I.

Вже у 1371 році, коли Іван Александр помер і йому успадковував Іван Шишман, в столицю Тирново прибули посли від османського султана Мурада I, щоб налагодити відносини з новим царем Болгарії. Султан, який багато чув про красу Кери Тамари і знав, що вона овдовіла, зажадав її в дружини як гарантії миру між двома державами[2]. Іван Шишман відмовився і зумів відстрочити рішення ще на сім років. Запис в анонімній болгарської хроніці XV століття:

...І на престол вступив Шишман, син Александра. Аморат [Мурад] послав до нього людей, щоб попросити руку його сестри, але він не хотів віддавати свою сестру царівну Керу Тамару...[2]

Проте в 1378 році, коли його спроби зупинити турків зазнали невдачі, Іван Шишман неохоче відправив Керу Тамару до гарему султана в османській столиці Бурса[2]. Вона зберегла свою християнську віру. У Борильському Синадніку її доля стала прикладом самопожертви:

...Кера Тамара, дочка великого царя Івана Александра, велика княжна, дружина великого еміра Амурата, якому вона була віддана як представниця болгарського народу. І коли вона приїхала туди, вона зберегла свою Істинну віру, звільнила свій народ, жила добре і благочестиво і померла в мирі, нехай пам'ять про неї буде жити вічно...[3]

Могила Кери Тамари знаходиться в Бурсі в гробниці Османської династії поруч з могилою Мурада I, і відвідувачі знають її як «болгарську царицю Марію». За заповітом Кери Тамари, її могила залишилася незакритим надгробним каменем, а земля була засіяна ячменем.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Czamańska, Ilona.  // Balcanica Posnaniensia. — 2013. — S. 53. Процитовано 2015-07-27.
  2. а б в Павлов, Пламен. Търновските царици. В. Т.:ДАР-РХ, 2006.
  3. Павлов, Пламен. Търновските царици. В.Т.:ДАР-РХ, 2006.

Література[ред. | ред. код]

  • Queens of Tarnovo, Plamen Pavlov, 2006