Кисельов Олексій Семенович

Кисельов Олексій Семенович
Народився	1879 село Авдотьїно Шуйського повіту Владимирської губернії, тепер у складі міста Іваново, Російська Федерація
Помер	30 жовтня 1937(1937-10-30) Москва, СРСР
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	робітник, профспілковий діяч, політик
Знання мов	російська
Посада	Член Всеросійської ради
Партія	ВКП(б)

Олексій Семенович Кисельов (нар. 1879(1879), село Авдотьїно Шуйського повіту Владимирської губернії, тепер у складі міста Іваново, Російська Федерація — розстріляний 30 жовтня 1937, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський державний і партійний діяч, секретар ВЦВК, голова Малої Ради народних комісарів РРФСР, народний комісар робітничо-селянської інспекції РРФСР. Член ВЦВК і ЦВК СРСР. Член ЦК РСДРП(б) у 1914 році. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1917—1919, 1921—1923 та 1925—1934 роках. Член Центральної Контрольної Комісії РКП(б) та член Президії ЦКК РКП(б) у 1923—1925 роках. Член Центральної Ревізійної Комісії ВКП(б) у 1934—1937 роках.

Життєпис

Народився в родині робітника-гравера. З семирічного віку працював у селянському господарстві. У 1892 році закінчив церковноприходську школу в селі Авдотьїно Шуйського повіту.

З травня 1893 по квітень 1897 року — учень слюсаря Куваєвської мануфактури (фабрики), помічник слюсаря механічного заводу Пономарьова в місті Іваново-Вознесенську.

У травні 1897 — червні 1899 року — учень токаря по металу кустарної майстерні Миронова, токар механічного заводу Пономарьова в Іваново-Вознесенську.

Член РСДРП з березня 1898 року.

У червні 1899 — січні 1902 року — токар фабрики ткацької мануфактури в Іваново-Вознесенську.

Був заарештований, перебував під наглядом поліції. З лютого по травень 1902 року — в ув'язненні в місті Владимирі.

З червня по грудень 1902 року перебував на підпільній роботі, розповсюджував нелегальну літературі в Ярославлі, Іваново-Вознесенську, Костромі, Шуї, Смоленську; працював токарем механічного заводу Калашникова в Іваново-Вознесенську.

З грудня 1902 по березень 1903 року — в ув'язненні в містах Іваново-Вознесенську, Шуї та Коврові.

У квітні — грудні 1903 року — токар заводу Анонімного товариства (колишнього Пономарьова) в Іваново-Вознесенську.

У січні 1904 — жовтні 1905 року — на засланні в селі Койда Мезенського повіту Архангельської губернії.

У листопаді 1905 — березні 1906 року — член Іваново-Вознесенського комітету РСДРП, перебував на підпільній роботі.

У квітні — серпні 1906 року — слюсар трамвайного парку, член Сокольницького районного комітету РСДРП Москви, член Московської ради 2-го скликання.

У вересні 1906 — квітні 1907 року — слюсар і токар, голова комісії із поліпшення умов праці майстерні Вільчепольського в місті Миколаєві.

У травні 1907 — квітні 1908 року — токар виробничої кооперацій та олійного заводу Фідлера в місті Одесі.

У травні 1908 — травні 1909 року — токар приватної майстерні, на профспілковій роботі в місті Баку.

З червня по грудень 1909 року — агент із продажу швейних машин компанії «Зінгер» в Іваново-Вознесенську.

У січні 1910 — березні 1911 року — конторник, кресляр, електромонтер контори фірми «Еріксон» в Іваново-Вознесенську.

У квітні 1911 — червні 1912 року — токар машинобудівного і чавуноливарного заводу Гоппера в Москві.

У липні 1912 — грудні 1913 року — токар, член правління каси хворих електромеханічного заводу фірми «Сіменс і Гальске» в Санкт-Петербурзі, голова та секретар Петербурзької Спілки металістів. Був заарештований, але незабаром звільнений з ув'язнення.

У січні — липні 1914 року — слюсар, токар, секретар каси хворих на заводах «Айваз», «Еріксон» та Барановського в Санкт-Петербурзі.

У липні 1914 року обраний членом ЦК РСДРП(б) та був направлений до Австрії з партійними дорученнями до Володимира Леніну. Влітку 1914 року, після повернення з-за кордону, був схоплений російською поліцією та засуджений на заслання в Сибір.

З липня 1914 по березень 1917 року​​ — на засланні в селі Каменка Єнісейського повіту Єнісейської губернії; на нелегальному становищі в Красноярську, Єнисейську та Верхньоудинську.

У квітні — грудні 1917 року — член Іваново-Вознесенського комітету РСДРП(б), член Іваново-Вознесенської міської управи, голова Іваново-Вознесенської міської ради.

У січні — листопаді 1918 року — член президії Головного управління текстильної промисловості «Центротекстиль» Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РРФСР, член президії ВРНГ РРФСР, член колегії Центрального бюро у справах військовополонених та біженців.

З грудня 1918 року — начальник політичного відділу Оренбурзької групи військ, керував обороною міста Оренбурга під час наступу військ адмірала Дутова.

З лютого 1919 року — член Особливого ​​бюро Комісії ВЦВК і РНК РРФСР у справах Туркестану.

До грудня 1919 року — начальник політичного відділу дивізії РСЧА, начальник політичного відділу 1-ї армії РСЧА.

У грудні 1919 — травні 1921 року — член президії Всеросійського центрального виконавчого комітету (ВЦВК), голова Спілки гірничих робітників. Перебував у закордонному відрядженні в справах профспілок. У 1921 році належав до «робітничої опозиції».

24 травня 1921 — квітні 1923 року — голова Малої Ради народних комісарів (РНК) Російської РФСР.

7 липня 1923 — 2 лютого 1924 року — народний комісар робітничо-селянської інспекції Російської РФСР та заступник народного комісара робітничо-селянської інспекції СРСР.

2 лютого 1924 — серпень 1937 року — секретар Всеросійського центрального виконавчого комітету (ВЦВК).

20 серпня (за іншими даними — 7 вересня) 1937 року заарештований органами НКВС. Засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР 29 жовтня 1937 року до страти, розстріляний наступного дня. Похований на Донському цвинтарі Москви.

4 квітня 1956 року реабілітований, 4 червня 1956 року посмертно відновлений у партії.

Джерела

• Киселёв Алексей Семёнович [Архівовано 18 Липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• Филиппов С. Руководители центральных органов ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2018. (рос.)