Іваново

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Іваново
рос. Иваново
Coat of Arms of Ivanovo (Ivanovo oblast).png Flag of Ivanovo.svg
Герб Іванова Прапор Іванова
Ivanovo asv2018-08 img58 aerial view.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Івановська область
Муніципальний район Міський округ
Код ЗКАТУ: 24401
Код ЗКТМО: 24701000001
Основні дані
Статус міста 1871
Поділ міста 4 райони:
Ленінський, Жовтневий,
Радянський, Фрунзенський
Населення 406 933
Площа 104,84 км²[1]
Густота населення 3895 осіб/км²
Поштові індекси 153000–153048
Телефонний код +7 4932
Географічні координати: 57° пн. ш. 41° сх. д. / 57° пн. ш. 41° сх. д. / 57; 41Координати: 57° пн. ш. 41° сх. д. / 57° пн. ш. 41° сх. д. / 57; 41
Часовий пояс UTC+3, влітку UTC+4
Висота над рівнем моря 120 м
Влада
Веб-сторінка ivgoradm.ru
Міський голова Олександр Фомин
Мапа
Іваново (Росія)
Іваново
Іваново


CMNS: Іваново у Вікісховищі

Іва́ново (рос. Иваново, до 1932 — Іваново-Вознесенськ) — місто у Центральній Росії, адміністративний центр Івановської області. Розташоване на річці Уводь.

Відоме під назвами «міста наречених» й «міста першої Ради».

Місто утворене 1871 року шляхом злиття старого центра обробки льону — села Іваново (уперше згадується в 1561) з індустріальним Вознесенським посадом. До 1932 року мало назву Іва́но-Вознесе́нськ.

Під час Революції 1905 року в місті була утворена перша в Росії загальноміська Рада робітничих депутатів (звідси позначення «місто першої Ради»).

В 1937 році в місті був відкритий Інтердом — школа для дітей іноземних комуністів, у тому числі й високопоставлених. Тут вчилися діти Лілії Карастоянової, Долорес Ібарурі, Мао Цзедуна.

Іваново — колишнє місто-побратим Хмельницького. Через російську збройну агресією проти України, наприкінці січня 2016 року були направлені листи до міських органів влади російських міст Іваново та Твер за підписом мера міста Хмельницького Олександра Симчишина про наміри розірвати партнерські відносини з містами держави-агресора[2][3].

Населення[ред. | ред. код]

Населення — 406 933 особи (2017).

Чисельність населення
1630[4]1774[4]1795[5]1857[4]187118891897[6]
8832334388893520 00037 90054 200
1914[7]1917[8]1923[8]1926[6]1931[8]1939[6]1956[9]
146 000174 40071 800111 200177 200285 200319 000
1959[10]1962[8]1967[8]1970[11]1973[8]1975[12]1976[13]
335 161360 000407 000419 639442 000454 000454 000
1979[14]1982[15]1985[16]1986[13]1987[17]1989[18]1990[19]
464 324472 000471 000473 000479 000478 370480 000
1991[13]1992[13]1993[13]1994[13]1995[16]1996[16]1997[20]
482 000480 000478 000476 000472 000469 000469 000
1998[16]1999[21]2000[22]2001[16]2002[23]2003[8]2004[24]
464 000463 400459 200452 100431 721431 700424 400
2005[25]2006[26]2007[27]2008[28]2009[29]2010[14]2011[30]
418 200413 100409 000406 500404 539408 330409 300
2012[31]2013[32]2014[33]2015[34]2016[35]2017[36]
408 826409 075409 223409 285408 025406 933

Відомі люди[ред. | ред. код]

У місті народилися:

У місті до Першої світової війни працював український лексикограф, мовознавець Ілля Кириченко.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. http://ivgoradm.ru/history/teritory.htm
  2. Хмельницький розірвав партнерські відносини з російськими містами-побратимами через агресію РФ // Телеканал «112 UA»
  3. Хмельницький розриває партнерські відносини з російськими містами Архівовано 18 вересень 2016 у Wayback Machine. // Газета «Є»
  4. а б в П. М. Экземплярский. История города Иванова. Часть 1. Дооктябрьский период. Под ред. А. В. Шипулиной, Ю. Ф. Глебова и В. М. Соколова. Ивановское книжное изд-во. 1958. 396 с. Тираж 7000.
  5. Балдин К. Е., Семененко А. М. «Иваново-Вознесенск. Из прошлого в будущее»
  6. а б в Города с численностью населения 100 тысяч и более человек. Архів оригіналу за 2013-08-17. Процитовано 2013-08-17. 
  7. Рашин А. Г. Население России за 100 лет (1813-1913)
  8. а б в г д е ж Народная энциклопедия «Мой город». Иваново. Архів оригіналу за 2013-10-06. Процитовано 2013-10-06. 
  9. Народное хозяйство СССР в 1956 г. (Статистический сборник). Государственное статистическое издательство. Москва. 1956. Архів оригіналу за 2013-10-26. Процитовано 2013-10-26. 
  10. Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25. 
  11. Всесоюзная перепись населения 1970 года Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25. 
  12. Российский статистический ежегодник, 1998 год
  13. а б в г д е Российский статистический ежегодник. 1994. Архів оригіналу за 2016-05-18. Процитовано 2016-05-18. 
  14. а б Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года, том 1. Численность и размещение населения Ивановской области. Архів оригіналу за 2014-08-08. Процитовано 2014-08-08. 
  15. Народное хозяйство СССР 1922-1982 (Юбилейный статистический ежегодник)
  16. а б в г д Российский статистический ежегодник. Госкомстат, Москва, 2001. Архів оригіналу за 2015-05-12. Процитовано 2015-05-12. 
  17. Народне господарство СРСР за 70 років : [арх. 28 червня 2016] : ювілейний статистичний щорічник / Державний комітет СРСР зі статистики. — Москва : Фінанси і статистика, 1987. — 766 с.
  18. Всесоюзная перепись населения 1989 года. Численность городского населения. Архів оригіналу за 2011-08-22. 
  19. Российский статистический ежегодник.2002 : Стат.сб. / Госкомстат России. – М. : Госкомстат России, 2002. – 690 с. – На рус. яз. – ISBN 5-89476-123-9 : 539.00.
  20. Российский статистический ежегодник. 1997 год. Архів оригіналу за 2016-05-22. Процитовано 2016-05-22. 
  21. Российский статистический ежегодник. 1999 год. Архів оригіналу за 2016-06-14. Процитовано 2016-06-14. 
  22. Российский статистический ежегодник. 2000 год. Архів оригіналу за 2016-06-13. Процитовано 2016-06-13. 
  23. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 2012-02-03. 
  24. Российский статистический ежегодник. 2004 год. Архів оригіналу за 2016-06-09. Процитовано 2016-06-09. 
  25. Российский статистический ежегодник, 2005 год. Архів оригіналу за 2016-05-09. Процитовано 2016-05-09. 
  26. Российский статистический ежегодник, 2006 год. Архів оригіналу за 2016-05-10. Процитовано 2016-05-10. 
  27. Российский статистический ежегодник, 2007 год. Архів оригіналу за 2016-05-11. Процитовано 2016-05-11. 
  28. Российский статистический ежегодник, 2008 год. Архів оригіналу за 2016-05-12. Процитовано 2016-05-12. 
  29. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2014-01-02. Процитовано 2014-01-02. 
  30. Города с численностью населения 100 тысяч человек и более на 1 января 2011 года. Архів оригіналу за 2016-05-08. Процитовано 2016-05-08. 
  31. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 2014-05-31. Процитовано 2014-05-31. 
  32. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 2013-11-16. Процитовано 2013-11-16. 
  33. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2014-08-02. Процитовано 2014-08-02. 
  34. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 2015-08-06. Процитовано 2015-08-06. 
  35. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  36. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 2017-07-31. Архів оригіналу за 2017-07-31. Процитовано 2017-07-31. 

Література[ред. | ред. код]

  • (рос.) Атлас автомобильных дорог. Золотое кольцо России. — М. : Книжное издательство «За рулём», 2007. — 160 с.
  • (рос.) Золотое кольцо. Справочник. — М. : Вокруг света, 2006. — 256 с.
  • (рос.) Михайлов К. П. Золотое кольцо России. Летопись разрушений и утрат. — М. : Эксмо; Яуза-Пресс; Лепта-Книга, 2008. — 464 с. — (На руинах Небесной России)

Посилання[ред. | ред. код]