Клапан газліфтний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Клапан газліфтний (рос. газлифтный клапан; англ. gaslift valve; нім. Gasliftventil n) – клапан, призначений для пуску в роботу газліфтних і освоєння фонтанних свердловин, а також для подавання газу в підіймальні труби при нормальній роботі газліфтних свердловин. К.г. класифікують:

  • а) за призначенням – пускові і робочі;
  • б) за способом кріплення до насосно-компресорних труб – стаціонарні (зовнішні; кріпляться на колоні труб зовні); знімні (внутрішні; кріпляться всередині газліфтних свердловинних камер;
  • в) за принципом дії - керовані тиском або газу, або рідини; диференціальні (керовані перепадом ти-ску);
  • г) за конструктивним виконанням - сильфонні; пружинні; комбіновані.

Тарування газліфтного клапана – перевірка в лабораторних умовах на стенді можливості спрацювання клапана газліфтного за термодинамічних умов на глибині його розміщення в газліфтній (чи фонтанній) свердловині в ході подавання стиснутого газу. Тарування газліфтного клапана здійснюють за величинами відповідно номінального тиску тарування і тиску азоту в сильфоні за лабораторних умов тарування.

Література[ред. | ред. код]