Класифікація ґрунтів України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Класифікація ґрунтів є відображенням рівня ґрунтознавчої науки у будь-якій країні і, одночасно, її фундаментом. В Україні проблема класифікації ґрунтів залишається не вирішеною при достатньо великому спектрі запропонованих схем. Детальна типологія ґрунтів України представлена у вигляді номенклатурних списків для крупномасштабних ґрунтових обстежень[1].

У 2005 році в Україні запропонована класифікація ґрунтів генетично-субстантивного типу. Вона включає такі таксономічні одиниці: тип — підтип — рід — вид — варіант — літологічна серія[2],[3].

Класифікація ґрунтів України, що сьогодні використовується за вимогами ДСТУ, створена на генетичних принципах, а її параметри анонсовані у 1988 році[4]. У ній використані традиційні в українському ґрунтознавстві підходи, рівень знань і базу даних щодо генезису і властивостей ґрунтів України. Класифікація включає такі таксономічні одиниці, що виділяються за групами ознак[5]:

  • клас — за загальним характером структурних зв'язків; поділ ґрунтів на так звані «зональні» і «азональні»;
  • група — за характером структурних зв'язків (з урахуванням їх міцності);
  • підгрупа — за походженням та умовами утворення;
  • тип — за речовинним складом, основна таксономічна одиниця. В один тип об'єднуються ґрунти з одноманітними гідротермічними умовами під однотипною рослинністю, на материнських породах подібного мінералогічного складу, з однотипною будовою профілю, близьким рівнем родючості і єдністю заходів щодо поліпшення;
  • підтип — розкриває зміст типу і включає ґрунти, у яких поряд з типовими є властивості, що характерні для інших типів;
  • рід — таксономічна одиниця, що відображає карбонатність, кислотність, оглеєння, прояв солонцюватості і засолення ґрунтів тощо;
  • літологічна серія — таксономічна одиниця, що відображає генетичну природу ґрунтоутворювальних порід;
  • вид — за найменуванням ґрунтів (з урахуванням розмірів часток та показникiв властивостей); таксономічна одиниця, що відображає ступінь прояву ознак типу, підтипу, роду і літологічних ознак;
  • Варіант — таксономічна одиниця, що відображає трансформацію ґрунту в результаті його використання;
  • Різновиди — за кількісними показниками речовинного складу, властивостей та структури ґрунтів; відображає гранулометричний склад ґрунту.

Класи ґрунтів[ред.ред. код]

  • класи, що поділяються на групи, підгрупи, типи, види й різновиди.
    • Клас природних скельних ґрунтів — ґрунти з жорсткими структурними зв'язками (кристалізаційними та цементаційними).
    • Клас природних дисперсних ґрунтів — ґрунти з водноколоїдними та механічними структурними зв'язками.
    • Клас природних мерзлих ґрунтів[6] — ґрунти з кріогенними структурними зв'язками.
    • Клас техногенних (скельних, дисперсних та мерзлих) ґрунтів — ґрунти з різними структурними зв'язками, утвореними в результатi діяльності людини.
  • інші класифікації за речовинним складом, властивостями та структурою скельних, дисперсних та мерзлих ґрунтів (різновиди).

I Клас природних скельних ґрунтів[ред.ред. код]

Клас Група Підгрупа Тип Вид
Скельні (з жорсткими структурними зв'язками - кристалізаційними та цементаційними) Скельні Магматичні інтрузивні Силікатні ультраосновного складу Перидотити, дуніти, піроксеніти
основного складу Габро, норіти, анортозити, діабази, діабазові порфірити, долерити
середнього складу Діорити, сієніти, порфірити, ортоклазові порфіри
кислого складу Граніти, гранодіорити кварцові сієніти, діорити, кварцові порфіри, кварцові порфірити
ефузивні основного складу Базальти, долерити
середнього складу Андезити, вулканогенно-уламкові ґрунти[7], обсидіани, трахіти
кислого складу Ліпарити, дацити, риоліти
Метаморфічні Силікатні Гнейси, сланці, кварцити
Карбонатні Мармури, роговики, скарни
Залізисті Залізні руди
Осадові Силікатні Пісковики, конгломерати, брекчії, туфіти
Карбонатні Вапняки[7], доломіти
Напівскельні Ефузивні Силікатні Вулканогенно-уламкові ґрунти[7]
Осадові Силікатні Аргиліти, алевроліти, пісковики
Кременисті Опоки, трепели, діатоміти
Карбонатні Крейди, мергелі, вапняки[7]
Сульфатні Гіпси, ангідрити
Галоїдні Галіти, карноліт

Посилання[ред.ред. код]

  1. Полевой определитель почв /Под редакцией Н. И. Полупана, Б. С. Носка, В. П. Кузьмичева. — К.: Урожай, 1981.
  2. Визначник еколого-генетичного статусу та родючості ґрунтів України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. І. Полупан, В. Б. Соловей, В. І. Кисіль, В. А. Величко; Нац. наук. центр «Ін-т ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського» УААН. — К.: Колобіг, 2005. — 303 с.
  3. Полупан М. І., Соловей В. Б., Величко В. А. Класифікація ґрунтів України / УААН; Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського» / Микола Іванович Полупан (ред.). — К. : Аграрна наука, 2005. — 300с.
  4. Почвы Украины и повышение их плодородия. Т.1 Экология, режимы и процессы, классификация, и генетико-производственные аспекты / под ред. Н. И. Полупана. — К.: Урожай, 1088. — 296 с.
  5. ДСТУ Б В.2.1-2-96 (ГОСТ 25100-95) Основи та підвалини будинків i споруд. Ґрунти. Класифікація.
  6. Ґрунти з мінусовою температурою, що не мають кріогенних структурних зв'язків (що не містять у своєму складi льоду), відносять до класу природних дисперсних ґрунтів.
  7. а б в г Ґрунти одного виду, що відрізняються за значенням міцності на одноосьовий стиск