Лес
| осадова гірська порода | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Загальні відомості | ||||
| Мінеральний склад | кварц, польові шпати, слюда, рогова обманка, каолініт, монтморилоніт | |||
| Ідентифікація | ||||
| Колір | сірувато-жовтий, іноді бурий або червонувато-бурий | |||
| Використання | ||||
|
| ||||
 Лес на Вікісховищі | ||||
Лес — континентальна ґрунтоутворювальна гірська осадова порода сірувато-жовтого, іноді бурого або червонувато-бурого кольору. Потужність лесових нашарувань становить від кількох десятків сантиметрів до кількох десятків метрів на вододілах та схилах терас давніх долин.
Зміст
Гранулометрія[ред. | ред. код]
Суглинок (рідше супісок) палево-жовтого кольору, пилуватий, пористий, нешаруватий, із значним вмістом карбонатів кальцію (до 15—30 %)[1]. Лес складається загалом з пилуватих частинок розміром від 0,05 до 0,005 мм (до 60 %), глинистих частинок розмірами менше ніж 0,005 мм (до 10—20 %) і піщаних частинок розмірами 0,1—0,25 мм (до 7 %)[1].
Мінеральний склад[ред. | ред. код]
У мінералогічному складі в лесах переважають кварц, менше — польові шпати, слюда, рогова обманка і глинисті мінерали (каолініт і монтморилоніт)[1]. У лесовій товщі трапляються черепашки наземних молюсків і карбонатні конкреції значних розмірів (до 2—5 см). В окремих шарах присутні зернятка вулканічного попелу, що був принесений за сотні кілометрів. Інколи можна зустріти залишки кісток ссавців: гризуни, мамут.
Структура[ред. | ред. код]
У лесовій товщі є кілька горизонтів викопних ґрунтів. Лес має стовпчасту структуру і в природних умовах під дією ерозії утворює вертикальні урвища. Пористість лесового горизонту становить 40—55 %. Досить поширені мікроканали (макропори, сліди рослинних залишків, корінців). При надмірному зволоженні нерівномірно ущільнюється, просідає.
Походження[ред. | ред. код]
Походження лесу остаточно не з'ясовано. Існує кілька гіпотез:
- еолова (найпоширеніша) — утворення внаслідок нагромадження сухого пилу в сухих степах, куди його переносить вітер. Під час тертя частинки пилу отримують електростатичний заряд, а під час осідання вони міцно об'єднуються з частинками, що несуть протилежний заряд. Це пояснює міцні механічні властивості ґрунтів. Запропонована німецьким вченим Фердінандом Ріхтгофеном у 1877 році, розвинута радянським вченим В. П. Обручевим.
- делювіальна;
- водно-льодовикова;
- ґрунтова — процес накопичення мінералів відбувається різними шляхами, а формування властивостей — за рахунок вивітрювання та ґрунтоутворення. Лес материнська порода для чорноземів та сіроземів. Гіпотезу запропонував радянський вчений Лев Семенович Берг.
Поширення[ред. | ред. код]
Леси поширені майже на всіх материках у теплих посушливих районах помірного поясу, найбільше в Азії та обох Америках. У Євразії — на значних площах України, Казахстану, Західного Сибіру, Північного Кавказу[1].
В Україні леси поширені переважно в Степу та лісостепу, де він є материнською породою для чорноземів[1].
Господарське застосування[ред. | ред. код]
Лес використовується для виготовлення цегли (саман), особливо в Китаї, для створення дамб та гребель. Через зволоження порода може ущільнюватись, внаслідок чого бувають провали ґрунту.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Література[ред. | ред. код]
- (рос.) Тутковский П. А. К вопросу о способе образования лесса // Землеведение, 1899, книга 1—2.
- (рос.) Берг Л. С. О почвенной теории происхождения лесса. Известия Географического Института, выпуск 6. — Л., 1926.
- (рос.) Бондарчук В. Г. О физико-географических условиях образования лёсса и гумусовых горизонтов юга СССР / Труды Института географии АН СССР. Выпуск 37. М. — Л., 1946.
- (рос.) Обручев В. А. Избранные работы по географии Азии. Том 3. — М., 1951.
- (рос.) Приклонский В. А., Ананьев В. П. Лёссовые породы СССР и их строительные свойства, ч. 1. — Л., 1959.
- (рос.) Кригер Н. И. Лесс, его свойства и связь с географической средой. — М., 1965.
- (нім.) Guenther E. W., Sedimentpetrographische Untersuchung von Lössen, Tl 1, Köln, Graz, 1961.
Посилання[ред. | ред. код]
- Лес, льос // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 827. — 1000 екз.
|
