Коричневі ґрунти
Коричневі ґрунти | |
---|---|
Коричневі ґрунти — тип ґрунтів, що утворилися під ксерофітною деревною (відкритими дубовими і дубово-грабовими лісами) і чагарниковою рослинністю з трав'янистим покривом та на зораних на їх місці нивах. Мають коричневе забарвлення, що поступово стає світлішим донизу.
Умови розвитку[ред. | ред. код]
Коричневі ґрунти розвиваються на різних породах при непромивному водному режимі ґрунту і глибокому заляганні ґрунтових вод. Формуються в помірно теплих (перехідних до субтропічних) і субтропічних умовах (наприклад, середземноморського клімату) з вологою і теплою зимою, помірно сухим і спекотним літом. Ґрунти не промерзають. Приурочені переважно до гірського або передгірського рельєфу, рідше зустрічаються на рівнинних територіях.
Ґрунтотворні породи[ред. | ред. код]
Лесоподібні суглинки, продукти вивітрювання магматичних та осадових порід (вапняків, сланців, конгломератів), часто карбонатні, іноді засолені.
Генеза[ред. | ред. код]
Генеза коричневих ґрунтів складається з таких елементарних ґрунтових процесів:
- оглинення — первинні мінерали інтенсивно вивітрюються, утворюючи вторинні глинисті мінерали гідрослюдно-монтморилонітового складу. Причиною цього процесу є сприятливі зволоження та температура взимку, весною та восени. Влітку при висушуванні оглинення протікає нижче, на глибині 30-80 см;
- гумусоакумуляція — розклад і гуміфікація рослинних залишків йде в умовах нейтральної або слаболужної реакції середовища, багатого основами. Інтенсивний біологічний кругообіг (щорічно на поверхню ґрунту потрапляє 250 кг/га азоту та лужних елементів), полімеризація та закріплення гумусу під час висушування ґрунту сприяють накопиченню в ньому достатньо великої кількості гумусових речовин фульватно-гуматно-кальцієвого типу;
- міграція карбонатів і солей. У вологі періоди продукти вивітрювання вимиваються з верхніх горизонтів: солі — за межі профілю, а CaCO3 на глибині 30-50 см і нижче утворює ілювіально-карбонатний горизонт. Влітку з висхідними токами води карбонати піднімаються у верхній горизонт, що забезпечує його нейтральну реакцію, збагаченість кальцієм, стійкість органічних речовин, утворення фульватно-гуматного гумусу, попередження Е-І диференціації;
- рубефікація: оксиди заліза, що вивільняються при вивітрюванні, в сухий період дегідратуються, утворюючи плівки на поверхні ґрунтових часток. Вони надають ґрунту специфічного коричневого кольору.
Склад[ред. | ред. код]
Коричневі ґрунти мають зазвичай важкий механічний склад. У профілі виділяються:
- Но — лісова і трав'яниста підстилка потужністю до 2 см, часто взагалі відсутня;
- Н — гумусовий, задернований, сіро-коричневий, грудкувато-зернистий;
- Нрт — гумусований оглинений перехідний, коричневий, ущільнений, зернисто-крупногрудкуватий;
- Phmк — нижній перехідний слабкогумусований оглинений, коричнево-бурий, горіхувато-крупногрудкуватий, щільний;
- Р(к) — елювій-делювій вапняків або сланців.
Характерним є глибоке (до 100 см і більше) проникнення гумусу і поступове зменшення його вмісту донизу. Частка гумусу — 4 — 7 %. Гумус фульватно-гуматного складу. Середні горизонти дещо оглинені і збагачені алюмінієм і залізом. За забарвленням гумусового горизонту їх поділяють на коричневі, темно-коричневі і коричнево-бурі. Кислотність коричневих ґрунтів нейтральна.
Класифікація[ред. | ред. код]
- Типові коричневі ґрунти закипають в перехідному горизонті,
- вилугувані — в материнській породі,
- карбонатні — по всьому профілю.
Всі три підтипи утворюються на карбонатних материнських породах. Безкарбонатні коричневі ґрунти утворюються найчастіше на сланцях, конгломератах, тому не киплять.
Поширення[ред. | ред. код]
Коричневі ґрунти поширені в Південній Європі, Північній Африці, в країнах Передньої Азії, в гірських районах Середньої Азії, в Східному Закавказзі, на півночі півострова Індостан, в Китаї, на заході США, на півночі Мексики, в північно-західній частині Аргентини, в центральній частині Чилі, на півдні Австралії, в Україні — на Південному березі Криму.
Площа, яку займають ґрунти в Україні — 48,5 тис. га, а в світі — 269 млн га.
Використання[ред. | ред. код]
Значна частина коричневих ґрунтів має високу родючість тому використовуються для вирощування багатьох цінних субтропічних сільськогосподарських культур, у тому числі для садів і виноградників. В літній період вони недостатньо забезпечені вологою, тому потребують зрошення, що в умовах гірського рельєфу є досить проблематичним. Обов'язкове внесення органічних і мінеральних добрив, бажано проводити глибоке розпушування з метою руйнування оглиненого горизонту. Для боротьби з водною ерозією проводять терасування схилів.
Історія досліджень[ред. | ред. код]
Вперше були описані С. О. Захаровим у 1924 р. на Кавказі, Де Віллар вивчав їх в Іспанії і назвав «ксерофітними середземноморськими», І. П. Герасимов запропонував виділяти коричневі ґрунти як самостійний тип.
Література[ред. | ред. код]
- Герасимов И. П., Коричневые почвы сухих лесов и кустарниковых лугостепей, в кн. Материалы по географии и картографии почв СССР, М.—Л., 1949; Указания по классификации и диагностике почв, в. 5 — Почвы влажных и полусухих субтропиков областей СССР, М., 1967.
- Лесная энциклопедия: В 2-х т./Гл.ред. Воробьев Г. И.; Ред.кол.: Анучин Н. А., Атрохин В. Г., Виноградов В. Н. и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1985. — 563 с., ил.
Джерела[ред. | ред. код]
- Коричневі ґрунти [Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Назаренко І. І., Польчина С. М., Нікорич В. А. Ґрунтознавство. Підручник. — Чернівці: Книги — XXI, 2004. — 400 с. Глава 15.2.1. Ґрунти сухих (ксерофітних) субтропічних лісів і чагарникових степів. Коричневі ґрунти. Сіро-коричневі ґрунти [Архівовано 16 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Коричневые почвы // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Лесная энциклопедия. Коричневые почвы [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Толковый словарь по почвоведению [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. — М.: Наука. Под редакцией А. А. Роде. 1975(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Географіка. Ґрунти субтропічного поясу [Архівовано 14 квітня 2012 у Wayback Machine.]
- http://www.ngpedia.ru/id300093p1.html [Архівовано 2 липня 2016 у Wayback Machine.]
|