Кліматичний оптимум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кліматичний оптимум (від лат. optimum, «найкращий») — найтепліший інтервал часу в кожній теплій фазі четвертинного періоду.

Характеристика

[ред. | ред. код]

Кліматичні оптимуми визначено для усіх міжльодовикових періодів і для голоцену. Усередині оптимуму голоцену (9000-5000 років до н. е.) іноді виділяється пізній період під назвою Атлантичний оптимум (близько 6000-5000 років до н. е.). У голоцені також існував другий або «малий» кліматичний оптимум (МКО) — період короткочасного потепління в VIII–XIII століттях[1], також відомий як середньовічний кліматичний оптимум. Оптимум останнього перед голоценом передльодовтков'я (микулинсmкого, або еємського) настав приблизно 125 тис. років тому.

Плейстоцен

[ред. | ред. код]

Кліматичний оптимум Микулинського міжльодовиков'я

[ред. | ред. код]

Микулинське (Еємське) міжльодовиков'я тривало від 135 тис. років до н. е. до 115 тисяч років до н. е.[2] Оптимум цього міжльодовиков'я мав такі характеристики[3]:

  • температура вища за сучасну,
  • межа криги на 800 км на північ від сучасної і, можливо, літню відсутність льоду в Льодовитому океані,
  • межа лісу в Сибіру на 600 км на північ від сучасної, з лісами замість тундри на усій території Чукотки,
  • оледеніння в Гренландії істотно менше, ніж нині. Крига, що розтанула в Гренландії, додали від 4 до 5,5 м до рівня океанів.

Голоцен

[ред. | ред. код]

Атлантичний кліматичний оптимум

[ред. | ред. код]

Кліматичний оптимум голоцену тривав приблизно з 9000 до 5000 років до н. е. і зазвичай пояснюється позитивною фазою циклів Міланковича у цей час. Впродовж цього періоду температура була істотно вища за сучасну (зазвичай наводяться оцінки в діапазоні 1-3 °C[4]). Дослідження в Сибіру вказують на більш високі місцеві температури, з перевищенням над сучасними до 3-9 °C взимку і 2-6 °C влітку[5]. Літні температури на Алясці також були на 2-3 °C вище, ніж нині[6].

Кількість криги в Арктиці було істотно меншим, ніж нині[7]. Крижаний покрив Гренландії бул меншим[8], хоча сучасна наука вважає, що льодовики зберігались[9].

Малий кліматичний оптимум

[ред. | ред. код]
Червоний графік — глобальна температура із звіту МГЕЗК 1990 року, синій — із звіту 2001 року

Також відомий як другий кліматичний оптимум, середньовічний кліматичний оптимум. Існування цього періоду в Північній півкулі (Європі і Сибіру) в VIII–XIII століттях з температурами, які більш ніж на 1 °C перевищують сучасні (у Гренландії — до 2 °C) не ставиться під сумнів.

Ряд фахівців заперечує глобальне потепління під час малого оптимуму. Наприклад, позиція Міжурядової групи експертів по зміні клімату (МГЕЗК, англ. IPCC) за час з 1990 по 2001 рік змінилася від визнання до невизнання середньовічного оптимуму (див. порівняння температурних графіків із звітів МГЕЗК справа). Один з провідних прибічників теорії антропогенного глобального потепління (АГП) Майкл Манн написав 4 червня 2003 року: «Було б добре постаратися обмежити уявний середньовічний теплий період, хоч у нас і немає доки реконструкції температури для півкуль для того часу»[10]. Критики АГП стверджують, що прибічники теорії занизили температури середньовічного теплого періоду безпідставно з метою оголошення сучасних температур безпрецедентно високими.

Див. також

[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]
  • Климатический оптимум в БСЭ[недоступне посилання з липня 2019]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Клиге Р. К., Воронов А. М., Селиванов А. О. Формирование и многолетние изменения водного режима Восточно-Европейской равнины [Архівовано 7 липня 2014 у Wayback Machine.]. М.: Наука, 1993. С. 55
  2. Donald Rapp. 0qc&pg=PA85 Ice Ages and Interglacials: Measurements, Interpretation and Models[недоступне посилання]. Springer, 2009. С. 85.
  3. Arctic climate impact assessment [Архівовано 22 січня 2011 у Wayback Machine.] С. 48
  4. Andrew Goudie. Environmental change. Oxford University Press, 1992. С. 161
  5. Кошкарова В.Л. Кошкаров А.Д. (2004). Региональные особенности изменения ландшафтов и климата Севера Средней Сибири в голоцене. Геология и геофизика. 45 (6): 672—685.
  6. D.S. Kaufman, T.A. Ager, N.J. Anderson, P.M. Anderson, J.T. Andrews, P.J. Bartlein, L.B. Brubaker, L.L. Coats, L.C. Cwynar, M.L. Duvall, A.S. Dyke, M.E. Edwards, W.R. Eisner, K. Gajewski, A. Geirsdottir, F.S. Hu, A.E. Jennings, M.R. Kaplan, M.W. Kerwin, A.V. Lozhkin, G.M. MacDonald, G.H. Miller, C.J. Mock, W.W. Oswald, B.L. Otto-Bliesner, D.F. Porinchu, K. Ruhland, J.P. Smol, E.J. Steig, B.B. Wolfe (2004). Holocene thermal maximum in the western Arctic (0-180 W). Quaternary Science Reviews. 23: 529—560. doi:10.1016/j.quascirev.2003.09.007.
  7. NSIDC Arctic Sea Ice News. Архів оригіналу за 28 квітня 2009. Процитовано 15 травня 2009.
  8. Dansgaard W. Frozen Annals Greenland Ice Sheet Research. Odder, Denmark: Narayana Press. с. 124. ISBN 87-990078-0-0.
  9. Hansson M, Holmén K (Nov 2001). Geophy Res Lett. 28 (22): 4239—42. doi:10.1029/2000GL012317. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  10. Hacked climate emails: conspiracy or tempest in a teapot?. Christian Science Monitor. Архів оригіналу за 26 серпня 2010. Процитовано 5 листопада 2015.