Клінічний аналіз сечі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фізичні властивості сечі
Параметри нормальної сечі (оцінюється лише вранішня сеча):
Колір[1] — від солом'яно-жовтого до насиченого жовтого.
Прозорість — прозора
Запах — відсутній (залежно від віку, особливостей харчування)
Питома вага — 1012–1025


Хімічні властивості сечі
рН — нейтральна, слаболужна, слабокисла (4,8-7,5)
Білок — відсутній або не більше 0,033 г/л
Глюкоза — відсутня
Ацетон — відсутній
Жовчні пігменти — відсутні
Уробілін (уробіліноген) — незначна кількість.
Індикан — незначна кількість

Мікроскопія осаду сечі
Елементи органічного походження:
Еритроцити — у жінок — 0-3 в полі зору, у чоловіків — 0-1
Лейкоцити — у жінок, дітей 0-6 в полі зору, у чоловіків — 0-3 в полі зору
Епітеліальні клітини — 0-10 в полі зору
Циліндри[2] — відсутні
Мікроорганізми - відсутні
Елементи неорганічної походження:[3]
Солі — невелика кількість кристалів

Орієнтовні норми об'єму і частоти сечовиділення в залежності від віку для дітей до 12 років

Вік Об'єм однієї порції сечі, мл Кількість сечовиділень Добовий об'єм сечі, мл
1 день - 4—5 до 60
До 6 місяців 10—30 20—25 300—500
від 6 місяців — до 1 року 15—60 15—16 350—750
1—3 роки 50—90 10—12 500—900
3—6 років 90—150 6—10 600—1200
6—9 років 150—200 5—7 800—1350
10—12 років 200—250 4—6 850—1600

Примітки[ред.ред. код]

  1. Колір сечі залежить від змісту в ній пігментів: урохром, уробілін, уроеритрин, урозеїн тощо. При патології колір сечі може бути червоним, зеленим, коричневим тощо.
  2. Білок, який осадився в просвіті ниркових канальцев. Циліндри приймають форму самих канальців (зліпок циліндричної форми). Бувають зерністі, гіалінові, еритроцитарні.
  3. Елементи неорганічного походження складаються з солей, що випали в осад у вигляді кристалів і аморфної маси. Характер солей залежить від рН сечі та деяких інших властивостей. При кислій реакції сечі виявляють кристали сечової кислоти (урати), оксалати. При лужної реакції сечі — фосфати, трипельфосфати, кристали кальцію.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Норми основних клінічних, лабораторних та інструментальних показників у медицині. Є. М. Нейко та інш..- Вінниця: Нова книга, 2002.- 114 с. (С.17-20)


Медицина Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.