Князівський палац Сассуоло
Князівський палац (Сассуоло, біля Модени) Palazzo ducale (di Sassuolo) | ||||
---|---|---|---|---|
44°32′33″ пн. ш. 10°46′48″ сх. д. / 44.54250° пн. ш. 10.78000° сх. д. | ||||
Країна | Італія | |||
Місто | Модена | |||
Тип | палаццо[1] palazzo museumd[2][3][4] historical park museumd[2] Italian national museumd[2] художня галерея[5] Музей сучасного мистецтва[d][5] музей релігіїd[6] і Museum of the Italian Ministry of Cultured[4] | |||
Тип будівлі | палац | |||
Поверхів | 3 | |||
Площа | 4000 квадратний метр[3] і 4000 квадратний метр[7] | |||
Стиль | середньовіччя, раннє бароко | |||
Автор проєкту | архітектор Бартоломео Аванцині (1608—1658) | |||
Будівельник | Бартоломео Аванцині, керівник декораторів француз Жан Буланже (1606—1660) | |||
Архітектор | Bartolomeo Avanzinid | |||
Засновник | родина князів д'Есте | |||
Перша згадка | 1458 р. | |||
Дата заснування | 17 століття[8] | |||
Початок будівництва | фортеця з бастіонами 1458 р. | |||
Побудовано | перебудови в 17 ст. | |||
Основні дати: 1458—1656, реставрація в 20 ст. | ||||
Будівлі: палац, сад бароко, садова скульптура, фонтани, кухня, каплиця, внутрішні дворики, бароковий басейн з декором старовинної руїни амфітеатру | ||||
Відомі мешканці | родина князів д'Есте | |||
Статус | Культурне надбання Італії | |||
Стан | задовільний, довготривала реставрація | |||
Медіафайли у Вікісховищі |
Герцогський палац в Сассуо́ло (італ. Palazzo ducale di Sassuolo) — палац у стилі бароко, вибудований у 17 ст. для представників родини д'Есте в Сассуоло з садом бароко і фонтанами.
В середні віки на місці палацу була фортеця ( або Рокка) , що належила сім'ї делла Роза.В 1458 році Борсо д'Есте
відновив та розширив фортецю
Наприкінці жовтня 1597 року помер останній законний володар герцогства Феррари Альфонсо II д'Эсте. У справу передачі спадку втрутилися король Франції і папа римський Климент VIII. За підтримки короля Франції папа римський загарбав князівство, приєднавши його до володінь папського престолу. Уже 24 січня 1598 року армія папи Климент VIII увійшла в окуповане місто Феррара.
Але існувала побічна гілка роду д'Эсте, що йшла від Альфонсо I д'Есте та нешляхетної за походженням Лаури Діанті. Її представник Чезаре д'Есте (після повної втрати прав на наслідування) вимушено перебрався до міста Модена, де 1609 року придбав старовинний замок у Сассуоло.
Справу створення князівської резиденції реалізував Франческо І д'Есте, герцог Моденський, молодий і дуже амбітний володар маленького князівства. Він почав перемови з папським скульптором і архітектором Лоренцо Берніні для отримання палацу новітнього зразка. Але Берніні відмовив герцогу, знаючи про вороже ставлення пап до замовника.
До справи проектування і будівництва був залучений архітектор Бартоломео Аванцині (1608—1658). Розкішну (як для маленького князівства) заміську резиденцію вибудували в Сассуоло на бастіонах фортеці XV ст. Вона вийшла триповерховою з внутрішнім двориком. Фасади були більше схожі на палаци Флоренції з домішками маньєризму, ніж на палаци Венеції. Відповідно до тодішньої моди палац мав сад бароко і фонтани у двориках. Серед паркових атракцій створили бароковий басейн із декором у вигляді поруйнованого амфітеатру.
Спроби зміцнення власного стану і постійні втручання в тогочасну полику примушували володаря перебувати то в Іспанії, то у Франції, що обумовило залучення до декорування резиденції уславлених митців, іноземних і місцевих. Парадний портрет Франческо І д'Есте створив художник іспанського короля Дієго Веласкес. Бригаду художників-фрескістів очолив французький художник-декоратор Жан Буланже. Він не міг упоратись один і тому залучив чимало місцевих майстрів. Про величний масштаб створеного фрескового і декоративного циклу свідчать залишки фресок на стінах і стелях князівської резиденції, де відчутні впливи пізнього маньєризму французького зразка і художників Венеції XVI ст..
Місце для створення князівської резиденції було обрано непогане — це передгір'я Апеннін, де мало вологи і осінніх туманів, як то є в місті Модена. Модена вже була обрана колись для створення королівської резиденції. Тут мав власну віллу Пентеторрі король Франциск І під час італійських воєн.
До справи декорування великого палацу були залучені й інші майстри:
- Гверчіно
- Мікеланджело Колонна
- Джакомо Монті
- П'єр Франческо Чіттадані
- Агостіно Метеллі
- Бальдассаре Бьянкі та інші.
Були створені і скульптури для декору фонтанів та палацових зал. Для декору зали парадних сходів створили скульптурну групу «Викрадення Прозерпіни». У нішах зали сходинок — алегорії «Радість» та «Вічність» (скульптор Маччо Латанціо). Фонтани в дворику прикрашені скульптурами Нептуна та Галатеї (скульптор Антоніо Раджи, 1624—1684). Відомо, що декор і скульптури для саду створив Бернардо Фальконі (1630—1697), що пізніше перебрався працювати до Венеції.
Архітектурні перспективи і стінописи створили декоратори Агостіно Метеллі, Джакомо Монті, Бальдассаре Бьянкі, Мікеланджело Колонна. У декоруванні стель і парадних апартаментів брали участь сам Жан Буланже та його італійський учень П'єтро Галуцци.
Під час військового захоплення півночі Італії арміями Наполеона Бонапарта серед приєднаних до Франції територій було і Моденське князівство. Нащадки родини д'Есте були вимушені залишити палац Сассуоло, і його продали французькому власнику.
Наприкінці 19 ст. зацікавленість до колишньої резиденції виявив син короля Італії, принц Умберто Савойський. Палац придбали до державного майна. У спорожнілому палаці розмістили Військову академію Модени.
На зламі 20—21 ст. тут розпочались відновлювальні і реставраційні роботи, позаяк Військова академія використовувала приміщення лише частково. Колишній сад бароко давно спустошений і перетворений на міський парк міста. Приміщення палацу використовують для виставок.
-
Історичне фото
-
Потрійна галерея входу від поселення
-
Палацовий дворик, парковий фасад
-
Внутрішній дворик взимку
-
Дзеркало над каміном
-
Фонтан у внутрішньому дворику
-
Бароковий басейн з декором старовинної руїни
-
Так звана галерея, стінописи на стелі
-
Бароковий декор зали парадних сходів
- ↑ Atlante castellano d'Italia
- ↑ а б в Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2022.
- ↑ а б ISTAT ISTAT 2015 survey on museums and similar institutions — 2017.
- ↑ а б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2024.
- ↑ а б ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2021.
- ↑ ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2013.
- ↑ Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2020.
- ↑ Tourer.it
- Orlandi, Pellegrino Antonio; Guarienti, Pietro (1719), Abecedario Pittorico, Naples, p. 207. (італ.)
- Enciclopedie Treccani. (італ.)
- Luciano Chiappini, Gli Estensi, 1988, Varese. (італ.)