Туман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Туман у Молодогвардійську (Україна, Луганська область)

Тума́н — атмосферне явище, що полягає у скупченні продуктів конденсації водяної пари (дрібних капель води, кристалів льоду або їхньої суміші), застиглих у повітрі безпосередньо над земною поверхнею, у приземному шарі атмосфери[1][2]. Туман викликає помутніння повітря, що зменшує горизонтальну видимість до 1 км і менше[1].

Тумани з водяних крапель спостерігаються головним чином за температури повітря вище −20 °C, але можуть зустрічатись навіть за температури нижче −40 °C. За температури нижче −20 °C переважають крижані тумани[3]. У горах тумани неможливо відрізнити від хмар, тому про явище туманів говорять стосовно рівнинних територій[2].

Тумани в населених пунктах бувають частіше, ніж поза ними. Цьому сприяє підвищений вміст гігроскопічних ядер конденсації (пилу, кіптяви тощо) в міському повітрі.

Класифікація[ред.ред. код]

Туман в долині річки Саворуз на заході сонця, вид з гори Баллон д'Альзас, Бельфор, Франція

За способом утворення тумани поділяються на два види[1]:

  • Тумани охолодження — виникають через конденсацію водяної пари під час охолодження повітря нижче точки роси.
  • Тумани випаровування — є парами з теплішої поверхні, що випаровує, в холодне повітря над водоймами та вологими ділянками суходолу.

Крім того тумани розрізняють за синоптичними умовами виникнення:

Серпанок (димка) — дуже слабкий туман. У серпанку видимість становить кілька кілометрів.

Внутрішньомасові тумани[ред.ред. код]

Внутрішньомасові тумани переважають в природі, вони як правило є туманами охолодження. Їх поділяють на кілька типів:

  • Радіаційні тумани — виникають внаслідок радіаційного охолодження земної поверхні та маси вологого приземного повітря до точки роси[3]. Зазвичай, радіаційний туман виникає вночі в умовах антициклону за безхмарної погоди та легкого бризу[2]. Часто радіаційний туман виникає в умовах температурної інверсії, що перешкоджає підйому повітряної маси. Після сходу сонця радіаційні тумани, як правило, швидко розсіюються[3]. Однак в холодну пору року в стійких антициклонах вони можуть зберігатись і вдень, іноді багато діб поспіль. В промислових районах може виникнуть крайня форма радіаційного туману — смог[3].
  • Адвективні тумани — виникають внаслідок охолодження теплого вологого повітря під час його руху над холоднішою поверхнею води чи суходолу[3]. Їхня інтенсивність залежить від різниці температур між підстиланою поверхнею та повітрям, і від вмісту вологи в ньому. Ці тумани можуть розвиватись як над морем, так і над суходолом й охоплювати величезні простори, в окремих випадках до сотень тисяч км². Адвективні тумани, зазвичай, виникають за похмурої погоди і найчастіше в теплих секторах циклонів[3]. Адвективні тумани стійкіші за радіаційні, і часто не розсіюються вдень навіть за наявності слабкого вітру[2].
    • Морський туман — адвективний туман, що виник над морем під час перенесення холодного повітря на теплу воду. Цей туман є туманом випаровування. Ці тумани часті, наприклад, в арктиці, коли повітря потрапляє з льодового покриву на відкриту поверхню моря[3].

Фронтальні тумани[ред.ред. код]

Фронтальні тумани утворюються поблизу атмосферних фронтів і рухаються разом з ними. Насичення повітря водяною парою відбувається внаслідок випаровування опадів, що випадають в зоні фронту[3]. Деяку роль в посиленні туманів перед фронтами відіграє зниження атмосферного тиску, що створює незначне адіабатичне зниження температури повітря[3].

Сухі тумани[ред.ред. код]

До туманів також відносяться так називані сухі тумани (помоха, імла), в цих туманах частками є не вода, а дим, кіптява, пил тощо.

Найчастішою причиною виникнення сухих туманів є дим лісових, торф'яних чи степових пожеж, степовий лісовий чи піщаний пил, що піднімаються вітром а значні відстані, а також викиди промислових підприємств.

Нерідке змішання сухих та вологих туманів — такі тумани складаються з водяних часток разом і великими масами пилу, диму й кіптяви. Це — так звані брудні, міські тумани, що є наслідком присутності в повітрі твердих часток, що викидають фабричні та димові труби.

Характеристики[ред.ред. код]

Показник водність туману використовується для характеристики туманів, він визначає загальну масу водяних крапель в одиниці об'єму туману. Водність туманів зазвичай не перевищує 0,05-0,1 г/м³, але в окремих щільних туманах може досягати 1-1,5 г/м³[1]. З туманів можуть випадати гідрометеори: мряка, ожеледь, паморозь[1].

Крім водності на прозорість туману впливає розмір часток, що його утворюють. Радіус крапель туману 1-60 мкм, а більшість крапель має радіус 5-15 мкм за додатної температури повітря і 2-5 мкм за від'ємної[1]. У слабких туманах кількість крапель у 1 см³ повітря не перевищує 100, у густих - до 500-600[3].

Тумани у світі[ред.ред. код]

Найбільша кількість туманних днів — 120 на рік — спостерігається на острові Ньюфаундленд в Атлантичному океані. На цій ділянці зустрічаються тепла течія Гольфстрім та холодна Лабрадорська течія.

У другій половині XIX та першій половині XX століття своїми туманами був відомий Лондон. Після того, як у 60-ті роки XX століття було заборонене вугільне опалення будинків, кількість та густота туманів зменшилася в кілька разів, і зараз таких туманів не спостерігається.

Тумани в Україні[ред.ред. код]

У середині I тисячоліття до нашої ери давньогрецький поет Гомер, автор «Іліади» та «Одіссеї», описував Кіммерію, як надзвичайно туманну область. Це свідчить, що клімат України в ті часи був набагато вологішим. Але й в сучасній Україні зустрічаються густі тумани. Найчастіше їх можна побачить на Донецькому кряжі, одного разу там було зафіксовано випадок, коли туман безперервно утримувався протягом 108 годин[4].

У містах України показники туманності такі:

  • у Києві в середньому за рік спостерігається 35 днів з туманом, 26 з яких припадає на період листопад — березень[5],
  • у Харкові відповідно 59 (42 — листопад — березень),
  • у Сімферополі — 66 (46 з них в період між листопадом та березнем).

Господарське значення[ред.ред. код]

Тумани створюють несприятливі умови для наземного, водного й, особливо, авіаційного транспорту, через що науково-дослідні інститути розробляють і впроваджують різні методи розсіювання туманів[1]. Штучне створення туманів використовується в наукових дослідженнях, хімічній промисловості, теплотехніці та інших галузях.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и Туман // Українська радянська енциклопедія : [у 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. а б в г (рос.) Туман // Краткая географическая энциклопедия. Том 4: Союзная советская республика — Югославия / Главный редактор Григорьев А. А. — М.: Советская энциклопедия, 1964. — 448 с.
  3. а б в г д е ж и к л Туман (физич.) // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  4. Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Х. : Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
  5. (рос.) Клімат Києва.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]