Ковчег часу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Ковчег часу»
Автор Марцін Щигельський
Назва мовою оригіналу Arka czasu
Мова польська
Тема Варшавське гетто
Жанр підлітковий роман
Місце Республіка Польща
Видавництво Instytut Wydawniczy Latarnikd
Видано 2013

«Ковчег часу» (пол. Arka czasu) — підлітковий роман польського письменника Марціна Щигельського, опублікований у 2013 році. Книга отримала гран-прі ІІІ Літературного конкурсу ім. Астрід Ліндґрен, перемогла у ХХ Літературному конкурсі в номінації «Дитяча книжка», стала Книжкою Року в категорії дитячої книжки для читачів 10–13 років у 2015 в Австрії.

Сюжет[ред. | ред. код]

Історія розповідає про дев'ятирічного Рафала, який живе у Варшавському гетто зі своїм дідусем у часи Другої світової війни. Йому особливо ні з ким спілкуватися, і тому майже весь час він проводить на самоті. Від одноманітної сірості кількох вуличок його рятує лише маленька бібліотека на околиці гетто, у яку йому дозволяє ходити дідусь. Для дитини, яка вже не пам'ятає життя до гетто, бібліотека стає порятунком, відкриває йому таємничий світ. Одного дня в Рафалові руки потрапляє роман Герберта Веллса "Машина Часу" і відтоді життя хлопчика змінюється. Починається його велика й незабутня пригода.

Цікавинки[ред. | ред. код]

  • До того, як взятися за роботу, Марцін Щигельський декілька років збирав потрібні матеріали, бо сам він молодий письменник, а тому віддалено знайомий з історією Голокосту.
  • У книжці польською є мапи, на яких достовірно змальовано розташування  тогочасних вулиць.
  • Сама книга заснована на реальних подіях, в її основу покладено оповідь реальної актриси й танцівниці Стефанії Ґродзенської, прототипу однієї із героїнь. Деякі яскраві моменти в книзі, такі як, наприклад, букет гортензій від незнайомки або вибілення Рафалеві волосся до такого стану, що воно стало неприродного кольору — правдиві.

Видання[ред. | ред. код]

  • Щигельський М. Ковчег часу, або Велика втеча Рафала із колись крізь тоді в тепер і назад / пер. з пол. Божени Антоняк. Львів : Урбіно, 2016. 232 с.

Посилання[ред. | ред. код]