Колонада «Луна»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Колонада
Колонада «Луна»
17. Парк "Олександрія" та паркові споруди (Біла Церква).JPG
Країна Україна Україна
Місто Біла Церква
Дендропарк «Олександрія» Дендропарк «Олександрія»
Колонада «Луна» is located in Земля
Колонада «Луна»
Колонада «Луна»

Координати: 49°48′38″ пн. ш. 30°03′59″ сх. д. / 49.8107889° пн. ш. 30.0663944° сх. д. / 49.8107889; 30.0663944

Колона́да «Луна́» (також «Відлу́ння») — архітектурна пам'ятка XVIII століття у дендропарку «Олександрія». Свою назву отримала за чудові акустичні властивості. Вважається одним з символів Білої Церкви.

Особливості будівлі[ред.ред. код]

Побудована в стилі класицизму. Являє собою напівкруглу (38,5 метри) галерею, яка складається з глухої тильної стіни з пілястрами, стелі, односхилого даху, концентрично розташованої колонади з 14 колон і двох примкнутих по боках приміщень (розміром 7,2х4,3 метри), які виступають за півколо і мають вхід зі сторони головного фасаду і вихід в галерею. Висота будівлі становить 7 метрів.

Верхня частина архітектурного ордера головного фасаду оформлена архітравом, фризом і карнизом, які закінчуються аттиком, розчленований лопатками відповідно до розміщення колон. Гладка стіна тильного фасаду довжиною 56,7 метрів оперезана карнизом і закрита густими насадженнями дерев і кущів, що дає змогу будівлі чітко виділятись.[1]

За задумом зодчих колонада «Луна» має нагадувати амфітеатр «Карусель» Палацового парку у Гатчині та амфітеатри італійських вілл.[2]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Колонада «Луна» була зображена на радянському гербі Білої Церкви.[3]
Колонада «Луна» на радянському гербі Білої Церкви

Примітки[ред.ред. код]

  1. П. И. Макаренко Дендропарк «Александрия» (путеводитель). — Киев: «Наукова думка», 1981. — С. 100.
  2. П. И. Макаренко Дендропарк «Александрия». — Киев: «Наукова думка», 1981. — С. 104.
  3. Затверджений 28.12.1982 р. рішенням N748 виконкому міської ради.

Джерела[ред.ред. код]

  • Криворучко Д. М. Олександрія. К.:Будівельник, 1979. — 94 с.