Гатчина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Гатчина
Coat of Arms of Gatchina (v. 1).svg Flag of Gatchina (v. 1).svg
Герб міста Прапор міста
Gatchina 1.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ленінградська область
Муніципальний район Гатчинський район
Код ЗКАТУ: 41420000000
Код ЗКТМО: 41618101001
Основні дані
Час заснування: 1499
Статус міста з 1796 року
Населення 89,1 тис. чоловік (2007)
Площа 28,75 км²
Густота населення 3130 осіб/км²
Поштові індекси 188300-188310, 188319
Телефонний код +7 81371
Географічні координати: 59°34′ пн. ш. 30°08′ сх. д. / 59.567° пн. ш. 30.133° сх. д. / 59.567; 30.133Координати: 59°34′ пн. ш. 30°08′ сх. д. / 59.567° пн. ш. 30.133° сх. д. / 59.567; 30.133
Часовий пояс +3
Висота над рівнем моря 100 м
Влада
Веб-сторінка www.gatchina-meria.ru
Міський голова Калугин Александр Романович
Карта
Гатчина (Росія)
Гатчина
Гатчина

Гатчина (Ленінградська область)
Гатчина
Гатчина

CMNS: Гатчина на Вікісховищі

Га́тчина (рос. Га́тчина) — місто (з 1796) в Росії, адміністративний центр Гатчинського району Ленінградської області.

Місто розташоване у південно-західній частині області, за 8 км на південь від межі Санкт-Петербурга і на відстані 42 км від його історичного центру.

Населення 95.86 тисяч осіб (2014). Гатчина є найбільш населеним містом Ленінградської області.

Гатчина — промисловий, науковий та культурний центр Ленінградської області.

Назва міста[ред.ред. код]

Попередником міста Гатчина вважається село Хотчино, яке вперше згадується в Новгородській літописній книзі 1500 року, а потім, як село Hotzino by в Дягилинському погості у шведських «Писарських книгах Іжорської землі» 16181623 років [1].

За однією з версій, цей топонім з'явився від скороченої форми «Хот» одного з давньоруських особистих імен (Хотчен, Хотимир, Хотен, Хотчена, Хотина), за іншою — від давньофінського слова «хатша» — пожога; ділянка, на якій ліс спалили під ріллю[2].

За «романтичною» версією, на місці Гатчини в давні часи знаходилося капище язичницької богині Хочени, від імені якої наче й пішла назва села Хотчино[3].

Існують й інші версії походження назви Гатчини:

  • від слов «гать» — дорога, прокладена по заболоченій місцевості, та «рос. чинная» — важлива, добротна[4].
  • Від німецького виразу «Hat Schöne» — є красивим. Така версія була вигадана поетом В. Г. Рубаном на догоду пруському смаку Павла I[3].

Приблизно в середині XVII століття глуха фонема «Х» у назві села замінюється дзвінкою «Г», і село Хотчіно, як і створена поблизу нього поміщицька садиба, перетворюються в село Готчіно і Готчінскую мизу. До кінця XVII століття назва «Готчіно» трансформується в його сучасну форму, але й стара форма середнього роду продовжує використовуватися аж до початку XX століття. Так Катерина II викуповує у спадкоємців і дарує Павлу Петровичу «мизу Гатчина з тамтешнім домом»[5]. «Милу Гатчину» дуже любив імператор Олександр III[6]. На старих листівках з краєвидами міста[7][8] і топографічних картах початку минулого століття часто згадується саме Гатчина. Використовувався і варіант без літери «Т», так на карті Санкт-Петербурзької губернії Я. Ф. Шміта 1770 а, позначена село Гачіно при мизі Гачінській[9].

В 1923 місто було перейменовано в Троцьк на честь радянського політичного діяча Льва Давидовича Троцького, за його заслуги у відображенні походу Керенського - Краснова в 1917 і під час оборони Петрограда в 1919 у. В 1929 у Троцький був висланий за межі СРСР, а місто Троцьк перейменований у Красногвардійськ.

В 1942 німецька окупаційна влада перейменувала місто в Ліндеманштадт (нім. Lindemannstadt) на честь головнокомандувача 18-ю армією Георга Ліндемана [10]. Однак дане перейменування не враховувалося органами державної влади СРСР[11].

23 січня 1944 указом Президії Верховної Ради СРСР «Про перейменування міст Слуцька і Красногвардійська і районів Слуцького та Красногвардійського Ленінградської області» місту було повернуто історичну назву - Гатчина[12].

Історія міста[ред.ред. код]

Найбільш старовинні археологічні знахідки (поховання іжорців) на території Гатчини датуються XIII сторіччям, але перше документальне свідчення про існування поселення з'являється в 1500 як згадка в Новгородської Писцовой книзі « села Хотчіно над озерцем Хотчіно», що входив тоді в Богородицький Дягіленський погост Копорского повіту Водської п'ятіни [13].

Протягом декількох століть Іжорські землі, на яких знаходилося село Хотчіно, були предметом територіальних суперечок між Московією і Швецією. В 1617 був підписаний Столбовский мирний договір, за яким ця територія передавалася Швеції. З 1624 а Хотчіно входило до складу Скворіцкой мизи і належало відомому шведському дворянському роду Оксенштернів. У 1702 - 1703 роках, під час Північної війни, Іжорські землі знову перейшли до Московії. Тут була заснована нова столиця країни - Санкт-Петербург, що справило значний вплив на розвиток прилеглої території.

У проміжку між 1712 і 1714 роками (історичні документи називають різні дати) Гатчинская миза з приписаними до неї 23 селами стала власністю сестри Петра I Наталії Олексіївни, тоді почався її благоустрій. Після смерті царівни в 1716 миза була приписана до придворного шпиталю, а її власником стає лейб-медик Петра I, глава аптекарського наказу Роберт Арескін. У 1717 мизу віддали президентові медичної канцелярії та аптеки І. Л. Блументрост, який користувався нею до 1732 а. Як повідомляв власник в одній зі своїх чолобитних на ім'я імператриці Анни Іоанівни, саме він відновив зруйноване під час Північної війни господарство свого володіння: розчищав і розмножував заплави і ріллю, за свій рахунок відновлював і будував нові господарські споруди і т. ін.

Гатчинський палац. Акварель XVIII ст.

В 1734 імператриця Анна Іванівна подарувала Гатчинскую мизу з приписаними до неї селами обер-шталмейстер князю А. Б. Куракіну в приватне спадкове володіння. В 1765 це володіння було куплено в казну Катериною II.

Символіка[ред.ред. код]

З 13 грудня 1800 року до 10 (23) листопада 1917 року Гатчина мала свій герб, який був затверджений імператором Павлом I. З 4 жовтня 1995 року його використовують як герб муніципального утворення «Місто Гатчина».

Опис герба: "Щит пересічений. Вгорі, у золотому полі, російський державний двоголовий орел часів правління імператора Павла I; чорний з золотими дзьобами і лапами, з червленими (червоними) язиками, увінчаний трьома імператорськими коронами, з яких середня більше, з золотими скіпетром і державою в лапах, з срібним мальтійським хрестом під короною Великого магістра Державного ордена святого Івана Єрусалимського (Суверенного військового Мальтійського ордену) на грудях; поверх хреста покладено червлений щиток, обтяжений золотим вензелевим ім'ям Павла I під імператорською короною. Внизу, у блакитному (синьому, блакитному) полі золота літера «G» "[14].

У 2008 році радою депутатів був затверджений прапор муніципального поселення «Місто Гатчина». Він являє собою біле полотнище з гербом Гатчини посередині[15][16].

Населення[ред.ред. код]

Видатні мешканці[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Місто Країна
Котбридж Велика Британія Велика Британія
Ескільстуна Швеція Швеція
Еспоо Фінляндія Фінляндія
Еттлінген Німеччина Німеччина
Лексінгтон (Массачусетс) Flag of the United States.svg США

Див. також[ред.ред. код]

Великий Гатчинський палац, південний фасад.
Інтер'єр палацу, Чесменська галерея.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Карта Санкт-Петербурзької губернії містить Інгерманландію, частина Новгородської і Виборзької губернії», 1770 рік
  2. Гатчина. Народна енциклопедія міст і регіонів Росії «Моє місто». Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-09-10. 
  3. а б Бурлаков А. В.:Легенди і були Старої Гатчини, частина- Від Хотчіно до Гатчини крізь минулі століття, стр.1—10}}
  4. Гатчина. Як твоє ім'я, вулиця?. 
  5. Н. А. Синдаловский «Легенди і міфи передмість Санкт-Петербурга».
  6. Луначарський А. В. Про образотворче мистецтво, т. 2, с. 161-177.
  7. Собор Апостола Павла
  8. Краєвиди Гатчини на старих листівках
  9. «Карта Санкт-Петербурзької губернії містить Інгерманландію, частина Новгородської і Виборзької губернії», 1770 год
  10. Книга: Стара Гатчина стр.169
  11. В постанові Президії Верховної Ради СРСР від 23 січня 1944 ця назва не згадується, згадуються тільки довоєнна назву «Красногвардійськ» і «нове» - Гатчина.
  12. Постанова Президії Верховної Ради СРСР від 23 січня 1944
  13. Новгородські писцові книги, т. 3, Переписна оброчна книга Водской п'ятини 1500 року, перша половина, СПб, друкарня В. Безобразова і Комп., 1868 р., стр. 683
  14. Символика Гатчины. Офіційний сайт адміністрації МУ «Місто Гатчина». Процитовано 2009-07-05. 
  15. Галина Паламарчук. В'їзд транзит до Гатчини заборонений // Гатчина-інфо : газета. — 2008. — № 41.
  16. Прапор міста Гатчина

Посилання[ред.ред. код]


Росія Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Примітки[ред.ред. код]