Конвенція про міжнародну цивільну авіацію

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Конвенція про міжнародну цивільну авіацію (Чиказька конвенція) — основний документ міжнародного права, що регулює цивільні авіаперевезення.

Конвенція була укладена в 1944 році в Чикаго. Вона регламентує міжнародні польотів цивільних повітряних суден у міжнародному і національ­ному повітряному просторах задля забезпечення їхньої ефективності і безпеки. Конвенція стала базою формуванню нової галузі міжнародного права — міжнародного повітряного права.

Історія прийняття[ред. | ред. код]

Розвиток авіаційної техніки з початку XX ст. дозволив широко використовувати цивільну авіацію як повітряний транспорт, що має велику вантажопідйомність і великий радіус дії. Цивільна авіація стала розвиватися як міжнародна. Але виникли проблеми через відсутність єдиних правил польоту, стандартів в обслуговуванні руху, відмінність навігаційного і радіонавігаційного обладнання, різні мови екіпажів.

Для узгодження цих питань у листопаді 1944 року в Чикаго зібралися представники 52 країн. СРСР не прибув на конференцію через присутність на ній Іспанії, Португалії і Швейцарії, які під час війни займали пронімецьку позицію.

Делегації на конференції узгодили два основних питання. Перше питання, що стосувалося технічного забезпечення польотів, не викликало серйозних розбіжностей, і відносно швидко було узгоджене.

Багато суперечок було у другому питанні, щодо економічного відносин при використанні міжнародного повітряного транспорту. США, що мало найбільшу цивільну авіацію, прагнуло повної свободи польотів в інших країнах. У конвенції було визнано повний суверенітет держав над своїм повітряним простором.

Конференція завершила свою роботу 7 грудня 1944 року. Підписані на конференції документи конференції передані на зберігання уряду США — країни-депозитарія. Держави, які приєднувалися до Конвенції, повідомляли про це уряд США, який протягом 30 днів повідомляв про приєднання держави до цієї угоди. Конвенція про міжнародну цивільну авіацію вступила в силу у квітні 1947 року.

Україна подала заявку 10 серпня 1992 року, Конвенція набрала чинність 9 вересня 1992 року[1]

Основні положення конвенції[ред. | ред. код]

Конвенція, відповідно до її статті 3, «застосовується тільки до цивільних повітряних суден і не застосовується до державних повітряних суден», якими є повітряні судна, використовувані на військовій, митній і поліцейській службах. Проте ніяке державне повітряне судно не може здійснити політ над територією іншої держави або зробити посадку, без отримання на це дозволу, дотримання спеціальної угоди або іншим чином, і відповідно до її умов.

Конвенція заснувала Міжнародну організацію цивільної авіації (ІКАО), цілі і завдання якої визначені в 44 статті, зокрема:

  • гарантувати безпечний і упорядкований розвиток міжнародної цивільної авіації в усьому світі;
  • сприяти безпеці польотів у міжнародній аеронавігації.

Держави, які приєдналися до Конвенції (стаття 37), зобов'язуються «співпрацювати у забезпеченні максимально можливого ступеня однаковості правил, стандартів, процедур і організації, що стосуються повітряних суден, персоналу, повітряних трас і допоміжних служб, з усіх питань, в яких така однаковість сприятиме аеронавігації і вдосконалювати її».

Чиказька конвенція, а також двосторонні і багатосторонні угоди, що укладаються на її основі державами, регулюють, головним чи­ном, регулярні міжнародні польоти цивільної авіації, здійснювані належним чином правочинною на це державою, її національними авіапідприємствами для перевезення пасажирів, багажу, вантажів і пошти за встановлену плату, тобто в комерційних цілях. При цьому відповідно до чинних угод вони наділені такими основними правами, іменованими також п'ятьма «свободами повітря»:

  • правом транзитного польоту без посадки на території держави, що надала таке право;
  • правом посадки в ході транзитного польоту над територією іншої держави на її території в некомерційних цілях (для заправки паливом, виправлення виниклих ушкоджень і т. ін.).
  • правом перевезення в іншу державу пасажирів, вантажу і пошти, узятих на борт у державі реєстрації повітряного судна;
  • правом перевезення пасажирів, вантажу і пошти з території іншої держави в державу реєстрації (національності) повітряного судна;
  • правом брати на борт на території іншої держави пасажирів, вантаж і пошту для перевезення на територію третьої держави, а також правом вивантажувати вантажі і пошту на території цієї держави і висаджувати пасажирів, що прямують на територію третьої держави.

Існують ще дві додаткові свободи:

  • право здійснювати перевезення між третіми країнами через свою територію;
  • право здійснювати перевезення між третіми країнами, минаючи свою територію.

Додатки[ред. | ред. код]

Інтегральною частиною Конвенції є додатки до неї, що конкретизують і розвивають відповідні її положення. Склад Додатків до Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію:

  1. Видача свідоцтва особовому складу (Personnel Licensing);
  2. Правила польотів (Rules of the Air);
  3. Метеорологічне забезпечення міжнародної аеронавігації (Meteorological Service for International Air Navigation);
  4. Аеронавігаційні карти (Aeronautical Charts);
  5. Одиниці виміру, що підлягають використанню в повітряних і наземних операціях (Units of Measurement to be Used in Air and Ground Operations);
  6. Експлуатація повітряних суден (Operation of Aircraft);
  7. Національні та реєстраційні знаки повітряних суден (Aircraft Nationality and Registration Marks);
  8. Льотна придатність повітряних суден (Airworthiness of Aircraft);
  9. Спрощення формальностей (Facilitation);
  10. Авіаційна телекомунікаційна зв'язок (Aeronautical Тelecommunications);
  11. Обслуговування повітряного руху (Air Traffic Services);
  12. Пошук і порятунок (Search and Rescue);
  13. Розслідування авіаційних подій (Aircraft Accident and Incident Investigation);
  14. Аеродроми (Aerodromes);
  15. Служби аеронавігаційної інформації (Aeronautical Information Services);
  16. Охорона навколишнього середовища (Environmental Protection);
  17. Безпека: захист міжнародної цивільної авіації від актів незаконного втручання (Security: Safeguarding International Civil Aviation Against Acts of Unlawful Interference);
  18. Безпечне перевезення небезпечних вантажів по повітрю (The Safe Transport of Dangerous Goods by Air).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_038/page?text=%E4%EE%E4%E0%F2 Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]