Конвенція про міжнародну цивільну авіацію
Конвенція про міжнародну цивільну авіацію (Чиказька конвенція) — основний документ міжнародного права, що регулює цивільні авіаперевезення.
Конвенція була укладена в 1944 році в Чикаго. Вона регламентує міжнародні польоти цивільних повітряних суден у міжнародному і національному повітряному просторах задля забезпечення їхньої ефективності і безпеки. Конвенція стала базою формуванню нової галузі міжнародного права — міжнародного повітряного права.
Історія прийняття[ред. | ред. код]
Розвиток авіаційної техніки з початку XX ст. дозволив широко використовувати цивільну авіацію як повітряний транспорт, що має велику вантажопідйомність і великий радіус дії. Цивільна авіація стала розвиватися як міжнародна. Але виникли проблеми через відсутність єдиних правил польоту, стандартів в обслуговуванні руху, відмінність навігаційного і радіонавігаційного обладнання, різні мови екіпажів.
Для узгодження цих питань у листопаді 1944 року в Чикаго зібралися представники 52 країн. СРСР не прибув на конференцію через присутність на ній Іспанії, Португалії і Швейцарії, які під час війни займали пронімецьку позицію.
Делегації на конференції узгодили два основних питання. Перше питання, що стосувалося технічного забезпечення польотів, не викликало серйозних розбіжностей, і відносно швидко було узгоджене.
Багато суперечок було у другому питанні, щодо економічного відносин при використанні міжнародного повітряного транспорту. США, що мало найбільшу цивільну авіацію, прагнуло повної свободи польотів в інших країнах. У конвенції було визнано повний суверенітет держав над своїм повітряним простором.
Конференція завершила свою роботу 7 грудня 1944 року. Підписані на конференції документи конференції передані на зберігання уряду США — країни-депозитарія. Держави, які приєднувалися до Конвенції, повідомляли про це уряд США, який протягом 30 днів повідомляв про приєднання держави до цієї угоди. Конвенція про міжнародну цивільну авіацію набрала чинності у квітні 1947 року.
Україна подала заявку 10 серпня 1992 року, Конвенція набрала чинність для України 9 вересня 1992 року[1].
Основні положення конвенції[ред. | ред. код]
Конвенція, відповідно до її статті 3, «застосовується тільки до цивільних повітряних суден і не застосовується до державних повітряних суден», якими є повітряні судна, використовувані на військовій, митній і поліцейській службах. Проте ніяке державне повітряне судно не може здійснити політ над територією іншої держави або зробити посадку, без отримання на це дозволу, дотримання спеціальної угоди або іншим чином, і відповідно до її умов.
Конвенція заснувала Міжнародну організацію цивільної авіації (ІКАО), цілі і завдання якої визначені в 44 статті, зокрема:
- гарантувати безпечний і упорядкований розвиток міжнародної цивільної авіації в усьому світі;
- сприяти безпеці польотів у міжнародній аеронавігації.
Держави, які приєдналися до Конвенції (стаття 37), зобов'язуються «співпрацювати у забезпеченні максимально можливого ступеня однаковості правил, стандартів, процедур і організації, що стосуються повітряних суден, персоналу, повітряних трас і допоміжних служб, з усіх питань, в яких така однаковість сприятиме аеронавігації і вдосконалювати її».
Чиказька конвенція, а також двосторонні і багатосторонні угоди, що укладаються на її основі державами, регулюють, головним чином, регулярні міжнародні польоти цивільної авіації, здійснювані належним чином правочинною на це державою, її національними авіапідприємствами для перевезення пасажирів, багажу, вантажів і пошти за встановлену плату, тобто в комерційних цілях. При цьому відповідно до чинних угод вони наділені такими основними правами, іменованими також п'ятьма «свободами повітря»:
- правом транзитного польоту без посадки на території держави, що надала таке право;
- правом посадки в ході транзитного польоту над територією іншої держави на її території в некомерційних цілях (для заправки паливом, виправлення виниклих ушкоджень і т. ін.).
- правом перевезення в іншу державу пасажирів, вантажу і пошти, узятих на борт у державі реєстрації повітряного судна;
- правом перевезення пасажирів, вантажу і пошти з території іншої держави в державу реєстрації (національності) повітряного судна;
- правом брати на борт на території іншої держави пасажирів, вантаж і пошту для перевезення на територію третьої держави, а також правом вивантажувати вантажі і пошту на території цієї держави і висаджувати пасажирів, що прямують на територію третьої держави.
Існують ще дві додаткові свободи:
- право здійснювати перевезення між третіми країнами через свою територію;
- право здійснювати перевезення між третіми країнами, минаючи свою територію.
Додатки[ред. | ред. код]
Інтегральною частиною Конвенції є додатки до неї, що конкретизують і розвивають відповідні її положення. Склад Додатків до Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію:
- Видача свідоцтва особовому складу (Personnel Licensing);
- Правила польотів (Rules of the Air);
- Метеорологічне забезпечення міжнародної аеронавігації (Meteorological Service for International Air Navigation);
- Аеронавігаційні карти (Aeronautical Charts);
- Одиниці виміру, що підлягають використанню в повітряних і наземних операціях (Units of Measurement to be Used in Air and Ground Operations);
- Експлуатація повітряних суден (Operation of Aircraft);
- Національні та реєстраційні знаки повітряних суден (Aircraft Nationality and Registration Marks);
- Льотна придатність повітряних суден (Airworthiness of Aircraft);
- Спрощення формальностей (Facilitation);
- Авіаційний телекомунікаційний зв'язок (Aeronautical Telecommunications);
- Обслуговування повітряного руху (Air Traffic Services);
- Пошук і порятунок (Search and Rescue);
- Розслідування авіаційних подій (Aircraft Accident and Incident Investigation);
- Аеродроми (Aerodromes);
- Служби аеронавігаційної інформації (Aeronautical Information Services);
- Охорона навколишнього середовища (Environmental Protection);
- Безпека: захист міжнародної цивільної авіації від актів незаконного втручання (Security: Safeguarding International Civil Aviation Against Acts of Unlawful Interference);
- Безпечне перевезення небезпечних вантажів по повітрю (The Safe Transport of Dangerous Goods by Air).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. (укр.). Законодавство України. Архів оригіналу за 30 жовтня 2019. Процитовано 30 жовтня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Баймуратов М. О. Міжнародне публічне право.—X.: Одіссей, 2008.— 704с. — С.605-631 — ISBN 978-966-633-773-6
- Костяна І. Ю. Створення Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) [Архівовано 13 липня 2019 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Конвенція про міжнародну цивільну авіацію (Чиказька конвенція) 1944 року // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 : А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.
- Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Міжнародний політ [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.