Конділенко Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Конділенко Іван Іванович
Народився21 травня 1919(1919-05-21)
Велике Мішкове
Помер18 жовтня 1993(1993-10-18) (74 роки)
Київ
Країна СРСР
Діяльністьдержавний діяч
Вчене званняДоктор фізико-математичних наук
Науковий ступіньЧлен-кореспондент Академії наук України
ПартіяКПРС
НагородиОрден «Знак Пошани» Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни II ступеня Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Іван Іванович Конділенко (21 травня 1919, село Велике Мішкове, тепер Донецького району Донецької області — 18 жовтня 1993, місто Київ) — український радянський науковець-фізик, голова правління товариства «Знання» Української РСР. Доктор фізико-математичних наук (1965), професор (1967). Член-кореспондент Академії наук України (20.12.1967). Депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1971—1981 р.

Біографія

[ред. | ред. код]

Освіта вища. У 1941 році закінчив фізичний факультет Київського державного університету. Переддипломну практику проходив у Ленінграді в Державному оптичному інституті. У 1941 році блискуче захистив дипломну роботу та одержав направлення до аспірантури. Учень професора Олександра Шишловського[1].

З липня 1941 року — служба у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни з 1942 року. Служив у артилерійських частинах, з грудня 1942 року був начальником артилерійської майстерні 12-го окремого зенітного артилерійського дивізіону ППО Резерву Головного командування 2-го Прибалтійського фронту.

Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1945—1946 роках — служба в Головному артилерійському управлінні Радянської армії.

У 1946 році — демобілізований і зарахований до аспірантури фізичного факультету Київського університету.

У 1950 році успішно захистив кандидатську дисертацію «Люмінесценція і поглинання розчинів солей талію». Працював старшим викладачем кафедри експериментальної фізики Київського державного університету.

У 1951—1963 роках — завідувач кафедри експериментальної фізики Київського державного університету.

У 1963—1972 роках — декан радіофізичного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

У 1963—1981 роках — завідувач кафедри нелінійної оптики Київського державного університету. У 1965 році на об'єднаному засіданні вчених рад Інституту фізики і напівпровідників захистив докторську дисертацію «Вплив умов збудження і фізичного стану середовища на інтенсивність спектрів комбінаційного розсіювання світла».

У 1970—1978 роках — голова правління товариства «Знання» Української РСР.

Опублікував більш ніж 260 наукових праць та монографій.

Сфера наукових досліджень: молекулярна спектроскопія, квантова електроніка, фізика твердого тіла, нелінійна оптика. Фундатор української наукової школи зі спектроскопії комбінаційного розсіювання світла.

З 1967 року до кінця життя жив у Києві, у будинку № 10 по вулиці Малопідвальній[2]. Помер на 75-му році життя 18 жовтня 1993 року.

Звання

[ред. | ред. код]
  • старший технік-лейтенант

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Шишловський Олександр Андрійович
  2. Житловий будинок 1909–10, в якому проживали Баренбойм І. Ю., Кондиленко I.I. Архів оригіналу за 4 травня 2022. Процитовано 4 травня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.