Копетон венесуельський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Копетон венесуельський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Тиранові (Tyrannidae)
Рід: Копетон (Myiarchus)
Вид: Копетон венесуельський
Myiarchus venezuelensis
Lawrence, 1865[2]
Ареал виду
Ареал виду
Посилання
Вікісховище: Myiarchus venezuelensis
Віківиди: Myiarchus venezuelensis
ITIS: 561309
МСОП: 22700408
NCBI: 238986

Копето́н венесуельський[3] (Myiarchus venezuelensis) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae)[4]. Мешкає у Венесуелі, Колумбії, на островах Маргарита і Тобаго.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 19 см, вага 24,4 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла бура, голова і чуб на ній дещо темніші. Груди сірі, живіт жовтий. Крала бурі. на крилах руда смуга.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Венесуельські копетни поширені у Венесуели, на північному сході Колумбії та на острові Тобаго. Вони живуть в рівнинних тропічних лісах, в сухих тропічних лісах, на пасовиськах і плантаціях на висоті до 600 м над рівнем моря. Харчуються комахами, яких ловлять в кронах дерев.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Myiarchus venezuelensis. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021.
  2. Lawrence G.N. (1865). Descriptions of new species of the Families Paridae, Vireonidae, Tyrannidae and Trochilidae, with a note on Myiarchus panamensis (англ.). № 17 (вид. Proceedings of the Academy of Natural Sciences of Philadelphia). с. 37—39. ISSN 0097-3157. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 11 серпня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]