Користувач:Едуард Плешаков/Агнета Маттес
 |
Ця сторінка користувача в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Едуард Плешаков (внесок, журнали) о 14:28 UTC (146291 хвилину тому). |
| Едуард Плешаков/Агнета Маттес | |
|---|---|
Агне́та Вільгельм́іна Йога́нна Ма́ттес (нід. Agneta Wilhelmina Johanna Matthes; 4 жовтня 1847, Амстердам — 5 жовтня 1909, Гоф ван Делфт), відома також як Агнета ван Маркен-Маттес — нідерландська підприємиця, прихильниця кооперативного руху й поліпшення соціальних умов робітників.
Життєпис[ред. | ред. код]
Освіта[ред. | ред. код]
Агнета Маттес народилася в Амстердамі 4 жовтня 1947 року в родині Яна Віллема Фредеріка Маттеса, морського андеррайтера (страхувальника), і Сари Гендріни тер Мейлен. Агнета мала молодшу сестру Сару Елізабет (1949-1902), яку в родині називали Нора. Дівчата виховувалися в сім'ї вище середнього достатку, і початкову освіту здобули під опікою приватних учителів. З 1862 по 1864 роки Агнета перебувала в школі-інтернаті для дівчат в Утрехті. Після повернення додому вона брала уроки фортепіано, танців і малювання, здобувала релігійну освіту, щоб належати до Валлонської церкви (нід. Waalse kerk)[1]. Така освіта забезпечувала відповідний статус жінки в нідерландському суспільстві.
Одруження[ред. | ред. код]
1865 році на музичному вечорі в Амстердамі Агнета познайомилася з Якобом (Жаком) Корнелісом ван Маркеном, студентом Політехнічної школи Делфта, який студіював хімічну технологію й соціологію. Якоб закохався в Агнету, і невдовзі в 1866 році за згодою її батьків вони заручилися. У цей час Якоб ван Мартен за порадою міністра фінансів нідерландського уряду Пітера Ф. ван Боссе (нід. Pieter Philip van Bosse) зацікавився проблемою виробництва якісних пекарських дріжджів, яких так бракувало нідерландським виробникам дріжджового хліба[2].
Під час навчальної поїздки в Австро-Угорщину Якоб ван Маркен довідався про новий спосіб виробництва хлібопекарських дріжджів. Уже після заручин і завершення навчання в Політехнічній школі в 1867 році він вдруге поїхав до Відня, де стажувався на фабриці компанії Fleischmann, вивчаючи цей метод виробництва дріжджів, відомий, як "Віденстький процес". Агнета проявляла жвавий інтерес до його діяльності, що випливає із їхнього листування, в якому крім приватної інформації, поезії, вони обговорюють ділові та соціальні питання, пов'язані із наміром створити фабрику пекарських дріжджів у Нідерландах. Агнета активно долучається до підприємницької діяльності майбутнього чоловіка та реалізації цього бізнесу-проєкту[3]. З цією метою вона бере приватні уроки з бізнесу та економіки, бізнес-менеджменту та соціології[1].
1869 року незабаром після введення в експлуатацію у Хоф-ван-Делфті першої дріжджової фабрики в Нідерландах Nederlandsche Gist- & Spiritusfabriek NV Якоб ван Маркен й Агнета Маттес одружилися.
Підприємницька діяльність[ред. | ред. код]
Коли стало зрозуміло, що шлюб Агнети Маттес з Якобом ван Маркеном залишиться бездітним, Агнета Маттес повністю присвятила себе фабриці та кар'єрі чоловіка. Вона щодня супроводжувала його на фабрику, де у неї був власний кабінет і де вона керувала адміністрацією та кадрами, а також підтримувала зв’язок із працівниками та їхніми родинами. Віра в прогрес і почуття спільності були ключовими словами її кадрової політики, тому багато уваги приділялося «піднесенню» (розвитку) робітників, які були впевнені в соціально відповідальній базовій заробітній платі від заснування фабрики. 1874 року вона також запровадила систему преміювання, за якою працівники також могли отримати частку прибутку.[1].
1873 року з ініціативи Агнета ван Маркен-Маттес подружжя заснувало власним коштом дельфтську парфумерну фабрику «Maison Neuve», яка отримувала необхідний для виробництва спирт з їхнього дріжджово-спиртового заводу. Оскільки в Нідерландах на той час жінки не були дієздатними, компанія була зареєстрована на ім'я її чоловіка. Для участі продукції фабрики в міжнародних виставках вона співпрацювала з фабрикою De Koninklijke Porceleyne Fles у Делфті, яка постачала художні фаянсові флакони для парфум. Продукція фабрики отримала кілька міжнародних премій і нагород[1].
У 1878 році Агнета ван Маркен завоювала бронзову медаль на Всесвітній виставці в Парижі зі своїми парфумами. В Австралії вона отримує першу премію за парфуми на міжнародній виставці.[3].
1883 року на власні кошти та внесок матері Агнети поряд із дріжджовим заводом було засновано олійний завод. Група під назвою Delftsche Nijverheid була розширена в 1886 році фабрикою клею та желатину. Соціальна кадрова політика дріжджового заводу незабаром була введена в усьому колективі. Водночас у 1886 році подружжя Маркен продало парфумерну фабрику з ділових та особистих причин[1].
Агнета-парк[ред. | ред. код]
У той час Агнета ван Маркен-Маттес мріяла про житловий парк для персоналу. З цією метою вона провела дослідження життєвих звичок і бажань 48 сімей робітничого класу в Делфті та околицях. Для житла, яке вони хотіли, вони з чоловіком і матір’ю купили чотири гектари землі за дріжджовим заводом. Планувалося, що це садове містечко під назвою «Агнета-парк» поступово стане власністю мешканців, але цей ідеал так і не був реалізований. Завдяки цьому розвитку подій Агнета ван Маркен дедалі більше віддалялася від щоденних справ Delftsche Nijverheid. До того ж у її чоловіка з сорока років почалися проблеми зі здоров'ям. Щоб знайти полегшення від його нервового болю, подружжя часто залишалося надовго на закордонних морських курортах[1].
P.H. Davis, Agnetapark. A Dutch paradise near Delft, The Housewife 10 (1895) nr. 115, 399-405. W. de Vries Wzn., J.C. van Marken en “Het Agnetapark” te Delft, Tijdschrift voor Sociale Geschiedenis 4 (1978) 3-34.
Родинне життя[ред. | ред. код]
Для Агнети ван Маркен-Маттес було болісним те, що в 1886 році вона виявила, що її чоловік мав позашлюбний зв’язок з 1871 року, від якого народилося п’ятеро дітей, троє з яких були ще живі. Коли їх мати померла від туберкульозу в 1889 році, вона вирішила взяти дітей, двох дівчаток восьми і сімнадцяти років і хлопчика п'ятнадцяти років. Хоча було сказано, що у Ван Маркенів було троє прийомних дітей, правдиві факти незабаром стали широко відомі[1].
Через усі ці різкі зміни в особистому та діловому житті Агнета ван Маркен-Маттес обмежила представницькі обов’язки поза домом і родиною з 1889 року. З 1900 року стан здоров'я її чоловіка настільки погіршився, що він був змушений залишити всі свої обов'язки в 1905 році. Через рік він помер. Тепер його вдова повністю відійшла від бізнесу й присвятила себе пам’яті про його особу та творчість. У 1907 році вона відредагувала антологію його листів, віршів і замальовок із студентських років, а роком пізніше збірку з його понад 360 редакційних статей у журналі співробітників їхніх фабрик. Вона також публікувала короткі статті в цьому Fabrieksbode під ініціалами «A» або «A.v.M.». У 1909 році Агнета Маттес померла через день після свого 62-го дня народження. Спочиває з чоловіком на Яффському кладовищі в Делфті[1].
Слід в історії нідерландського підприємництва[ред. | ред. код]
Життя і діяльність Агнети ван Маркен-Маттес сприймається в історії Нідерландів як приклад соціального підприємництва. У своєму заповіті вона заснувала фонд для підтримки всіх працівників Delftsche Nijverheid, які працюють у Нідерландах. Доходи від основного капіталу цього Фонду ван Маркена розподілявся між чотирма дочірніми фондами. Коли вона померла в 1909 році, газети писали: «Ван Маркен ніколи не став би тією значущою людиною, якою він був без Агнети». Через сто років її назвали «матір'ю фабрики» в меморіальній книзі Фонду Ван Маркенса[4]. Її біографи характеризують її життя та кар’єру як приклад «емансипації перед літерою» [1].
Особливий погляд на Агнету ван Маркен-Маттес дає графолог Джеймс Коутс, який відвідав її в Лондоні в жовтні 1895 року. У журнальній статті він описує її як «розумну та рішучу жінку з широкими інтересами, високорозвиненим почуттям обов’язку та великим організаторським талантом». На думку френолога Дж.К. Фаула, якого вона також відвідувала, вона не мала достатньої фінансової проникливості, але вона була більш практичною, ніж її чоловік, і менше боялася громадської думки, ніж він. Вона різко спостерігала і внесла пропозиції, які Ван Маркен детально обговорив, не стільки з точки зору прибутку, скільки роблячи те, що вона вважала за потрібне. Методи цих «психологів» зараз здаються ненауковими, але їхні спостереження, ймовірно, ґрунтувалися переважно на глибоких людських знаннях. Таким чином, їхні звіти дещо говорять про враження, яке культурна, підприємлива та соціально налаштована жінка, як Агнета ван Маркен-Маттес, змогла справити за межами своєї країни під час «fin de siècle»(кінець століття)[1].
Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]
1981 року колишній будинок Ван Маркенів у парку "Агнета" був знесений. На місці вілли Rust Roest був встановлений бюст Якоба ван Маркена, виготовлений скульптором Пітером де Монші. Натомість пам'ять про засновницю парку й чиїм іменем названий парк не була відзначена. Тим більше, відомо, що Агнета ван Маркен-Маттес відіграла важливу роль у реалізації всіх починань свого чоловіка, особливо активну роль - у створені парку. Для багатьох мешканців Делфта видалося несправедливим ігнорування в парку пам'яті про Агнету і тому 2008 року (за ініціативою Гууба Лангевега) було створено Меморіальний фонд Агнети ван Маркен-Маттес, завданням якого стало увічнення її пам'яті в Агнета-парку[5].
Замовлення на виготовлення пам'ятника Агнети отримав скульптор Лон Пеннок. Він створив в стилі бюста Ван Маркена бюст Агнети і встановив його на постаменті з іржавної сталі (як алюзія до назви вілли Rust Roest(Іржа). На постаменті викарбуваний текст: AGNETA VAN MARKEN-MATTHES 1847-1909 PARFUMS MAISON NEUVE GIST EN SPIRITUS LEVENSIDEALEN (Агнета ван Маркен-Маттес 1847-1909 - Парфуми Maison Neuve - Дріжджі і спирт - Життєві ідеали). 5 жовтня 2009 року в соту річницю від дня народження Агнети Маттес відбулося урочисте відкриття її меморіалу в Агнета-парку[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л W. de Vries Wzn. Matthes, Agneta Wilhelmina Johanna (1847-1909). — Biografisch Woordenboek van Nederland 4. — Den Haag, 1994.
- ↑ Jan van der Mast (14 september 2015). De sociale ingenieur. Delta - Journalistic platform TU Delft.
- ↑ а б Over GB Plange/Multi-lokaal/ Agnetha van Marken-Matthes. Wayback Machine.
- ↑ Nettie Jonckers, Hans Boelen, Jan Raaijmakers. Na 100 jaar opnieuw belicht. Agneta van Marken - Matthes en de Van Markens Stichting. — Delft : Van Markens Stichting, 2009. — 96 p. — ISBN 9789090246581.
- ↑ а б Ria van der Meer. Na honderd jaar: Agneta naast Jacobus in het park // Jaarboek Delfia Batavorum. Historische Vereniging Delfia Batavorum. — 2009. — Т. 19 (2 травня). — С. 147-152.
Джерела[ред. | ред. код]
- Marken-Matthes, A. van. Levensidealen: Herinneringen uit het leven van J.C. van Marken. — Delft : Van Marken, 1907.
- W. de Vries Wzn. Matthes, Agneta Wilhelmina Johanna (1847-1909). — Biografisch Woordenboek van Nederland 4. — Den Haag, 1994.
- Nettie Jonckers, Hans Boelen, Jan Raaijmakers. Na 100 jaar opnieuw belicht. Agneta van Marken - Matthes en de Van Markens Stichting. — Delft : Van Markens Stichting, 2009. — 96 p. — ISBN 9789090246581.