Користувач:Руслана Грига/Чернетка
Блекаут або блек-аут (англ. blackout, black-out — затемнення) — вид експериментальної, постмодерністської поезії, що поєднує елементи образотворчого мистецтва та літератури, започаткований Остіном Клеоном[en].
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c2/%D0%91%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D1%83%D1%82_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D1%8F.png/220px-%D0%91%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D1%83%D1%82_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D1%8F.png)
Згідно з Е. Се Міллер, створення вірша-блекаут полягає у тому, що:
... Поет бере знайдений документ, традиційно друковану газету, і викреслює більшу частину існуючого тексту, лишаючи видимими лише слова, що є в його чи її вірші. Таким чином створюючи зовсім нову літературну роботу з тої, що існує.[1]
За версією Остіна Клеона[en], поезія-блекаут бере початок з XVIII століття, коли сусід [Бенджамін Франклін|Бенджаміна Франкліна] на ім'я Калеб Вітфорд читав текст газет не згори-вниз, а повністю справа-наліво, що створювало смішні комбінації слів та речень.[2]. Том Філіпс, англійський художник, написав книгу A Humument: A treated Victorian novel[en], де він видозмінив вікторіанський роман, знайдений у книжковій крамниці, лишаючи частину тексту видимою. Художник надихався роботами Вільяма Барроуза, що застосовував прийом "нарізок"[en] у створенні текстів. Суть прийому нарізок полягала у розрізанні тексту на частини і розташовування їх у цільний текст. Проте, концепт даного прийому був створений ще у 1920-х роках Трістаном Тцарою, засновником дадаїзму та вдосконалений другом Вільяма, Брайона Гайзена[en]. Власне назву blackout запропонував сам Клеон у своїй книзі Newspaper Blackout.
Остіна Клеона неодноразово звинувачували у плагіаті та "неоригінальності" ідей. Крім того, створення блекауту є лише видозміненням чужої роботи. Також Роберт Лі Брюер зауважує, що обов'язковим у написанні блекауту є посилання на початковий текст.[1]
- ↑ а б Е. Се Міллер. Поезія блекаут - це захопливий вид мистецтва, який ви можете спробувати вдома зараз // «Bustle», 2017.
- ↑ О. Клеон. Кради як художник // «TEDxKC», 2012.