Користувач:KHMELNYTSKYIA/Чернетка/22
Сільвашко Олександр Сафронович | |
---|---|
Народження | 5 жовтня 1922 Кавунівка, Черкаська область, Українська РСР |
Смерть | 26 січня 2010 (87 років) |
Національність | українець |
Сільвашко Олександр Сафронович (нар. 5 жовтня 1922 — пом. 26 січня 2010) — військовик Першого Українського фронту Червоної армії, зображення котрого було закарбовано на світлині з американським лейтенантом Вільямом Робертсоном «East Meets West» після зустрічі союзників на Ельбі. Почесний громадянин міст Торгау, Далласа і Канзасу.
Перед початком війни працював в райкомі комсомолу. Опинившись під нацистською окупацією й звідавши її жахи, Олександр Сільвашко долучився до лав українських комуністичних партизан, в грудні 1942 року прийняв військову присягу червоноармійця.
Солдатом кулеметного взводу 8-ої стрілецької роти 173 стрілецького полку 58-ої гвардійської дивізії брав участь у кровопролитних битвах на Дону й за Дніпро, форсував Буг і Дністер. Був двічі поранений, одного разу контужений, але завжди повертався зі шпиталю в рідний підрозділ[1][2].
Так, 25 квітня 1944 Олександр Сільвашко, відбиваючи атаку німців, взяв на себе командування взводом замість пораненого командира й особисто знищив ручною гранатою розрахунок станкового кулемета. Наступного дня відділ Сільвашка увірвався в бліндаж противника західніше с. Варниця, вбивши до 17 німецьких солдатів. За цей подвиг він удостоївся медалі «За відвагу».
22 березня 1945 його нагородили орденом Червоної зірки за те, що при прориві оборони нацистів зі своїм відділом рішуче увірвався в траншеї супротивника й упродовж бою особисто знищив автоматним вогнем 6 німців. Під вогнем він пробрався до пораненого командира батальйону, надав допомогу й виніс у безпечне місце[3].
На підступах до Ельби весною 1945 року взвод Олександра Сільвашка неодноразово наражався на відчайдушний спротив німецьких військ, що відступали вглиб країни. 24 квітня радянські солдати підійшли до околиць міста Торгау. Виявивши супротивника, німецька артилерія відкрила вогонь, й військовикам довелося окопатися і вислати розвідників. 25 квітня німецькі позиції були захоплені. Сільвашко і його люди ледь не загинули в німецькій засаді, коли нацисти, вийшовши на берег Ельби з білими пов'язками на рукавах, при наближенні до себе відкрили лютий вогонь й зав'язалася перестрілка[4].
Через певний час на околицях Торгау з'явилися американські війська, котрі встановили на якійсь дзвіниці свій прапор. Водночас, вони доправили до солдат Першого Українського фронту 4-ох, які вигукували англійською «America!», «Don't shoot». Зустріч відбулася посередині зруйнованого мосту через Ельбу, союзники потиснули один одному руки. Одним із розвідників виявився другий лейтенант Армії США Вільям Робертсон. Мовою жестів сторони вдалося порозумілися й відрядились кожен до своїх доповісти командуванню.
Дещо пізніше на прохання Робертсона Олександр Сільвашко та ще троє супроводжувачів на джипі відправились в штаб американської 69-ої дивізії, що розташовувався за 40 км на захід від самої річки. Пізнього вечора вони прибули у Вурцен, а зранку виїхали в Требзен. Попри пізній час солдат чекало багато репортерів. Наступного дня Сільвашка прийняв генерал-майор Еміль Рейнхардт, союзники піднесли тости за свої армії й сфотографувались на пам'ять. Там їх ледь «не розібрали на сувеніри», тому на зображенні Сільвашко стоїть без погонів. Світлина, зроблена репортером часопису «Life», стала культовою й наразі зберігається в культурно-історичному музеї Торгау.
Олександр Сафронович завершив війну у Празі. Надалі працював шкільним вчителем історії й громадянської освіти, директором декількох шкіл в Клецькому районі, Білоруська РСР.
- ↑ Встреча на Эльбе, 1988, с. 27.
- ↑ Пастухов, 2019, с. 238.
- ↑ Пастухов, 2019, с. 238-239.
- ↑ Встреча на Эльбе, 1988, с. 28.
- Встреча на Эльбе. Воспоминания советских и американских ветеранов Второй мировой войны / Ред.-сост: С. Красильщик (СССР), М. Скотт (США). — Изд-во Агентства печати Новости, 1988. — 216 с.
- Пастухов А.С., Пастухов С.Ю. Судьба солдата. Герои встречи на Эльбе. Сильвашко Александр Сафронович // Военная история: люди, события, полководцы. — Санкт-Петербург, 2019. — С. 236-240.